Байки радянських часів розповідали про те, що знаменитий парк "Софіївка" в Умані зведений завдяки геніальним ідеям кріпаків, які за свою роботу навіть зарплати не отримували.

Військового інженера Людвіга Метцеля згадували лише як наглядача з нагайкою. Насправді ж, саме інженерний геній польського офіцера слугував тому, щоб парк став одним з найкращих у Європі. От тільки навіть зараз про Метцеля не все розповідають делегаціям туристів з Росії – незручно якось за молодість гарячого поручика…

Життя до Умані: дитинство у Гданську і війна проти Росії

Позашлюбний син генерала коронної артилерії Фредеріка Брюля і гданської міщанки Аделаїди Метцель змалечку був здібним хлопчаком. Батько його не цурався і зробив усе, щоб син пішов його стежкою – коштом генерала Людвіг Метцель вивчився у корпусі коронної артилерії і став прекрасним фахівцем військової справи. Бойове хрещення поручик отримав в Україні, під час польсько-російської війни 1792 року. У переможній для поляків битві під Зеленцем влучно випущені артилеристами Метцеля ядра викошували просіки в рядах російських гренадерів, створивши чудовий фон для контратаки польських гусарів. Розгром росіян під Зеленцем став приводом для заснування королем найвищої та найпочеснішої і до сьогодні військової нагороди Польщі – ордена Віртуті Мілітарі. Першими нагородженими були 15 героїв битви під Зеленцем. Орден Віртуті Мілітарі під номером 13 отримав Людвіг Метцель. Він був у одному списку нагороджених зі своїм головнокомандувачем, племінником короля князем Юзефом Понятовським, який у 1813 році буде названий героєм Лейпцига і загине, прикриваючи від росіян відступ Наполеона Бонапарта. У цьому ж списку був і легендарний генерал, вождь пізнішого повстання поляків проти Росії Тадеуш Костюшко…

Цікава деталь: артилерійський полк, яким на боці короля командував у тій битві Людвіг Метцель, був створений і утримувався коштом магната Станіслава Потоцького, очільника так званої Торговицької конфедерації, яка до короля поставилася вороже… Вторгнення до Польщі на запрошення конфедератів російської армії і програна в цілому війна поклали початок другому поділу Речі Посполитої. Провину за розкол польської єдності Потоцький відчуватиме довго, а з офіцером коронної артилерії Метцелем (з яким був родичем за батьком) стане товаришем-нерозлийвода. Після завершення в чині капітана служби у війську, разом з Потоцьким, його коханкою Софією і невеликою кількістю найближчих графові людей Метцель подорожував Німеччиною й Італією, разом з ним приїхав восени 1795 року на постійне поселення в Умані.

Умань: на місці, де з'явиться парк, любив полювати…

Потоцький і Метцель часто бували разом на полюванні – одним з улюблених їхніх місць було урочище Кам'янка на околиці Умані. "Прорізане ярами урочище досягало скелястого берега річки Багно і було надзвичайно мальовничим", – так про нього згадували сучасники. Якось Потоцький розпочав тут розмову з Метцелем про парк, який мріяв створити на честь своєї майбутньої дружини Софії. Метцель погодився очолити будівництво – знання військового інженера дозволяли йому вірити в успіх справи, за яку взявся. Найлегше було змінити первісну назву річки Багно на милозвучніше – Кам'янка, решта потребувала зусиль… Очевидно, вже восени 1796 року розпочалося будівництво – підривні роботи і каменярі змінили дикі природні скелі урочища на перші гроти – Каліпсо, Діани, готували механізми для підняття й переміщення масивних вантажів, до Італії відправили заявки на виготовлення мармурових скульптур…

До робітників, яких щодня на спорудженні парку трудилося до 800 осіб, Метцель ставився суворо – так його навчила армія. Проте постійно "бомбив" Потоцького листами з нагадуванням про необхідність своєчасної виплати робітникам зароблених ними грошей. Підкреслював, що вчасна зарплата – одна з гарантій сумлінної роботи людей. Під особистим керівництвом Метцеля в "Софіївці" звели каскад ставків зі шлюзами, фонтанами і водоспадами, підземну річку Ахеронт, мости, гроти, острів Анти-Цирцеї, Єлісейські поля, встановили статуї, збудували дороги й алеї. Та 1805 року Станіслав Потоцький помер, його син Юрій програв у карти величезну суму грошей, і борги замість нього почала віддавати вдова Потоцького Софія. Фінансування робіт по будівництву парку згорнулося. Так і не судилося здійснитися грандіозним планам, згідно з якими парк мав фактично об'єднатися з Грековим і Білогрудівським природними лісами, що перетворило б "Софіївку" на найбільший у Європі парк. Та він і так став знаменитим на весь світ…

Життя після Умані: Варшава і нові творіння архітектури

1810 року Метцель залишає Умань. Пізніше ненадовго повертається сюди, але, так і не отримавши від Софії запрошення на службу, 1813 року їде з Умані вже назавжди. Оселився у Варшаві, де став керівником управління шляхів. Бере участь у будівництві нових варшавських вулиць. 1821 року залучений до будівництва королівського театру у Варшаві – зокрема під керівництвом Метцеля будується чудовий 45-метровий підвісний міст, який з'єднує глядацьку частину зі сценою на острові. 1827 року Людвіг Метцель стає членом почесного Товариства друзів науки у Варшаві. У 1833 році пішов у відставку за віком.

Епілог

У відставці він прожив ще 15 років і помер 21 листопада 1848 року у 84-річному віці, неймовірно солідному як на той неспокійний час, особливо враховуючи те, що був військовим. Похований Метцель у катакомбах підземного варшавського цвинтаря. На могильній плиті висічені слова: "Людвіг Метцель. Колишній державний радник, шеф інженерів сухопутних і водних шляхів сполучення. Нагороджений орденом Військового Хреста, член Варшавського наукового товариства… Тут спочиває прах зодчого "Софіївки".