У рамках цьогорічного весняного призову на строкову військову службу, який розпочався 1 квітня, в армію наберуть удвічі менше молодих людей — 7,5 тисячі (тоді як 2012-го було 15 тисяч, а 2011-го — 20 тисяч). Про це  нещодавно повідомив міністр оборони Павло Лебедєв. За його словами, цієї весни призовників уже не набиратимуть у аеромобільні (десантні) частини і Військово-морські сили України, оскільки вони  майже повністю перейшли на контракт. Восени ж цього року, за заявами вищого керівництва Генштабу та Міноборони, відбудеться останній призов в армію, а з 2014-го вона повністю перейде на контрактну форму комплектування замість змішаної. Що від цього зміниться і скільки це коштуватиме Україні.
Контрактна — не означає професійна
— Військо не стане  могутнім, боєздатним і мобільним, лише перейшовши з призову на контракт. Але це перший крок до професійної армії, — наголосив директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР) Валентин Бадрак. — Треба ще  переозброїти її. Бо на сьогодні військові оперують переважно зброєю і технікою радянських часів та одиничними новітніми зразками. Наявне — лише 30% потреб професійної армії, — уточнив він. А провести масове переозброєння не дає змоги стан нинішньої економіки і незавершені розробки перших зразків вітчизняної новітньої техніки (ракетний щит і оперативно-тактичний комплекс «Сапсан» тощо).
За оцінками ЦДАКР, наблизитись за станом озброєння до професійної армії, готуючись до «вчорашньої війни» і маючи армію старого типу,  за належного фінансування можна мінімум за сім років. А на це потрібно (без переходу на єдине інформаційне поле), за підрахунками Центру досліджень, від 500 до 700 мільйонів доларів щороку зі збільшенням цих цифр до 1,2—1,7 мільярда доларів протягом п’яти—семи років.
Крім того, слід передбачити мотиваційні механізми для військових, щоб вони не йшли з армії, відслуживши за контрактом,  кажуть в один голос фахівці. Інакше й надалі матимемо замкнене коло, коли держава витрачає, приміром,  на підготовку танкіста 20 тисяч гривень, а через рік він іде з армії і їй доводиться готувати нового фахівця. Щоб навчені кадри не йшли з війська,  слід створити соцпакет, у якому передбачити п’ять мотиваційних стимулів для військових, переконаний В. Бадрак. Зокрема, можливість отримання житла на пільгових умовах, безплатної освіти (приміром, після п’яти років служби), виходу на пенсію, скажімо, через 20 років служби, медобслуговування і кадрового зростання.
За оцінками експерта, перейти на професійну армію після переходу на контрактну, за оптимістичного сценарію, можна за 3—5 років, за песимістичного — за 5—7.

Викликів чимало
Цей прогноз підтримує і заступник директора інформаційно-консалтингової компанії «Defense Express» Валерій Рябих.  За його словами, наблизитися до професійної армії зможемо вже до кінця 2017 року, щойно перший найманий військовий, який прийде на зміну строковикові (призовникові), пройде повний цикл навчання і відслужить за контрактом, мінімальний строк якого — три роки. На сьогодні, переконаний експерт, Україна, яка бере участь у миротворчих місіях, могла б уже мати принаймні три бригади з досвідом бойових дій і армію, наближену до професійної. Але військові, що пройшли Ірак, повернувшись додому, звільнились, отримавши зароблене. Стимулу продовжувати службу в Україні в них не було.
На запитання журналістів, яким військом повинна оперувати Україна та хто її союзники, Валентин Бадрак відповів, що в умовах позаблоковості реальних союзників в України немає, як і реальної можливості протистояти, з одного боку, армії Росії, що активно переозброюється, і з іншого — арміям країн-членів НАТО. Поки що лише дипломатичним шляхом.
Нині Україна стоїть перед викликом, зауважив він. З одного боку, нам потрібні серйозні гроші на якісне переозброєння і комплектування армії. А з іншого — Російська Федерація демонстративно відмовляється від роботи з Україною за проектами, пов’язаними з боєздатністю, безпекою і обороною. І це на всьому фронті, починаючи з протиповітряної оборони і завершуючи ремонтом військово-морської техніки.  Тож нам треба шукати інші можливості забезпечення обороноздатності країни: будувати військово-технічну співпрацю із країнами Заходу або країнами Південно-Східної Азії, що динамічно розвиваються, пояснив директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння. Актуальним буде й прискорення проектів з розробки і виробництва національної зброї.
Сьогодні, аби почуватися надійно і безпечно, Україні необхідна зброя стримування у вигляді ракетного щита і відділи спецпризначення — загони «глибинного», або розгорнутого, спецназу, який зможе ефективно діяти у глибині театру військових дій не менш ніж на 300—500 км. За належної підготовки такі підрозділи можуть рівнятися з ракетним щитом, зауважив фахівець.
Щодо оптимальної чисельності Збройних сил України, то, за підрахунками ЦДАКР,  вона має бути у межах 120 тисяч осіб. Це за адекватного переозброєння, наголосив Валентин Бадрак. Міністр оборони раніше озвучував у ЗМІ меншу цифру — 100 тисяч.

Ціна питання
Щодо ціни переходу на контрактну армію, то, за словами заступника директора ЦДАКР Антона Міхненка, це коштуватиме бюджету понад 8 мільярдів  гривень на рік. Нині, за інформацією Міноборони, в середньому на утримання одного військовослужбовця-строковика на рік виділяють 28 765,7 гривні, на контрактника — 36 845,7 гривні.
«Враховуючи анонсоване Міноборони збільшення місячного грошового забезпечення військовослужбовців до $ 750-800 (6000—6400 гривень), молодших офіцерів — до $ 1150-1200 (9200—9600 грн), лише на виплату грошового забезпечення контрактникам кількістю 53 тисячі осіб доведеться витратити 4 мільярди гривень, — додав він. — А з урахуванням того, що до 2017 року у лавах ЗСУ має перебувати близько 65 тисяч контрактників, їхнє утримання обійдеться бюджету як мінімум у 4,8 мільярда. І це без соціальних гарантій і витрат на підготовку фахівця. Якщо ж до цієї суми додати утримання офіцерів, то лише на грошове забезпечення військових потрібно буде близько 8,2 мільярда гривень (це без зарплат і соцгарантій цивільних військових, підтримки у належному стані техніки, її модернізації тощо).
Він нагадав, що наприкінці 2012 року в українській армії налічувалось 184 тисячі чоловік. З них 139 тисяч військовослужбовців (51% — контрактники), інші — цивільні посади.
За даними А. Міхненка, Міноборони за досвідом суміжних з Україною держав, враховуючи співвідношення території, чисельності населення і його щільності, довжини кордонів тощо, за рік планує витрачати на утримання контрактної армії щонайменше 1,57% ВВП, це близько 30 мільярдів гривень. Це удвічі більше, ніж передбачено у держбюджеті-2013. На його думку, навряд чи таку суму вдасться знайти вже через рік, зважаючи на несприятливу економічну ситуацію та зовнішні борги країни, які треба повертати. Тож, за оцінками експерта, цілком можливо, що плани будуть зірвані, як це вже було у 2008-2010 роках. Як-то кажуть, усе упирається в гроші.