Привіт, декрет: від торгового представника до створення іменних панно та розвиваючих іграшок. Історія про те, як декретна відпустка може стати початком власної справи

Уманчанка Анна Добровольська створює унікальні іменні панно та фоторамки, цікаві розвиваючі книжечки та кубики, а віднедавна ще й створює аксесуари та косинки для дитячих голівок. Жінка має двох донечок: старша - Олександра та молодша - Мія, і тому шиття іграшок та аксесуарів починалось як створення унікальних прикрас саме для власних дітей.

Ідея

 Все почалося під час декретної відпустки та з подарунка чоловіка.

 «На День святого Миколая Андрій (ред.. – чоловік майстрині) подарував мені швейну машинку. Я давно мріяла про такий подарунок. Але то фінансово не виходило, то часу на шиття не було, - згадує Аня. - А оскільки маю двох дівчат, то шиття для них всіляких обідочків, солошок, заколок, та, навіть, одягу для їх іграшок – було звичною справою».

 Шити жінці подобалось давно, була купа ідей, проте чітко окресленої – жодної.

 «Моя бабуся все життя пропрацювала в швейному ательє. Мабуть, любов до шиття від неї. Ще в школі я любила годинами просиджувати за шиттям. Подобалось вирізати, кроїти, шити. Але якось ніколи і не ставила це собі за професію чи хобі. Після школи пішла вчитися в місцевий педколедж, захоплювалась народними танцями. У першому декреті не було особливу ні часу, ні можливостей творити» - розповідає уманчанка.

Старт

 Але все змінилось в кінці минулого року.

 «Зараз дуже популярні іграшки ручної роботи, і я шукала де б купити меншій донечці розвиваючі м’які книжечку та кубик. Але в кожній мене щось не влаштовувала. Тому замовила фетр і пошила сама. І отримала таку насолоду від самого процесу, що, як кажуть, вже не могла спинитись – почала шити похресникам на подарунки, - сміється. – Щось нове брала з відео уроків. Дякуючи інтернету сьогодні можна знайти купу потрібної інформації, а в групах чи на форумах поспілкуватися та обмінятись досвідом з людьми з інших міст та навіть країн».

 Якось шукаючи нові ідеї вона наштовхнулась на профіль в «Інстаграм» білоруської майстрині. Та виготовляла іменні панно.

 «Я загорілась і цією ідеєю. Почала шукати інформацію, пробувати шити. Звісно, спочатку пошила своїм донькам. А коли виклала фото готових виробів, то друзі та знайомі почали робити перші замовленні».

 Проте молода матуся все ще не наважувалась зробити рішучий крок: почати виготовляти під замовлення.

 «Рідні і друзі тут стали не просто підтримкою, саме вони почали вселяти в мене впевненість, що треба рухатись далі. А після перших замовлень і відгуків клієнтів – були нові» - розповідає Аня.

 На іграшках та панно уманчанка вирішила не зупинятися. Тому взялась шити прикраси та аксесуари на голівки маленьких модниць: резиночки з квітами, бантики, заколки, обручі та пов’язки - всі це спочатку «випробовували» на собі доньки Ані.

« Я така людина, яка не може сидіти на одному місці. Мені потрібен рух у всьому і завжди, - сміється. – Тому навіть на аксесуара я не зупинилась і ось зараз розпочала шити літні косиночки, солошки та спіднички. І тепер вже не лише для маленьких модниць, а і для їх матусь».

Клієнти

 «Мої клієнти – моє натхнення. Мені подобається творити для когось. Інколи, навіть, буває, що самі клієнти стають ініціаторами якихось нових ідей. Замовлення роблять в основному молоді матусі.»

 Уманчанка каже, що завдяки «Інстаграму» змогла не лише показати свої вироби, а й отримати перших клієнтів.

 «Якщо робити все якісно і любити свою справу – то все вийде. Треба просто вірити в свої сили і завжди вдосконалюватись».

Труднощі

 «В першу чергу – брак часу. В мене помічників нема. Шию все сама. І завжди хвилююсь, щоб клієнтам догодити, щоб правильно їх зрозуміти та відчути їх потреби, смаки, - каже Аня. – Ну, ясне діло роботу по дому ніхто не відміняв. І діти ще маленькі. То зі старшою уроки треба вчити, то з молодшою гуляти. Тому шию в перервах: коли діти сплять, або граються поряд. Це для мене не просто хобі, а відпочинок. Хтось відпочиває за чашкою кави, чи за дружніми розмовами, а я – за шиттям».

Плани

 Уманчанка зізнається: далекоглядних планів не будує. Але мріє про майстер-клас.

 «Мія просто ще занадто мала, аби я лишила її на кілька днів. Тому поки що вчуся лише онлайн. Але, звісно, хочеться поїхати на майстер-класи, виставки, щоб не лише повчитися, а й познайомитися з такими ж любителями як я.

Текст: Лілія Кушніренко