Дорослий погляд хлопчика із Словянська. Маленькі діти – без посмішок. Черги за гуманітаркою, розвалене місто, згорілі автівки. Ще учора тут точилися бої, стріляла артилерія, вбивали людей. А вже сьогодні у звільнене місто першими увійшли автівки – з молоком, мясом, тушонкою, водою, огірками та помідорами. Фури їдуть з Хмельниччини, Харківщини, Запоріжжя, Київщини, Полтавщини.

Водії говорять – нехай піде на користь людям, пише «Вечірня Умань».

Словянськ зустрічає водіїв зруйнованими будинками, чергами за водою та гуманітаркою. Люди тут готові розцілувати водіїв від голови до ніг. Бо ці каравани гуманітарної допомоги повертають жителям Донбасу не лише віру, що все буде добре. А й і віру в Україну…

На заклик Міністерства аграрної політики і штабу АТО усе необхідне для постраждалого регіону збирали українці: фермери, аграрні компанії, молокопереробні підприємства… 

 - Дякувати Богу сьогодні Україна має дуже багато аграріїв. Вони також патріоти, - говорить Андрій Дикун. - За ніч ми формували цю колону, тоді пішло більше 100 вантажівок. Головне, що не сталося гуманітарної катастрофи. Люди не помирали з голоду. Це був ще гріх, щоб хтось на цій багатій землі вмирав з голоду. 

Десятки тон гуманітарки від членів Всеукраїнської аграрної Ради стікалося до координаційних центрів. Найбільше допомоги надійшло до Святогорська – міста, що приютило близько двадцяти тисяч біженців. Воно лише в кількох десятках кілометрів від Словянська…

Тут вантаж сортується і визначається, що залишиться біженцям, а що піде далі – до Словянська та Краматорська. Люди збираються у велетенські черги, щоб отримати допомогу.

 Самі постраждалі розповідають – втікати їм довелося через обстріли, коли зруйновані їх будинки. Вони дякують армії і хочуть повернутися додому. Вражені підтримкою від усієї країни, прохають допомогти з будматеріалами – потрібні скло, цемент, профіль. Підприємства ж, що виробляли тут на місцях продукцію, зруйновані. А в людей немає грошей….

Ще у важчому стані фермери. Українська армія захищала поля, як могла. Проте нині пшениця вилягає, поля у ямах від вибухів, а комбайни можуть підірватися на вибухах. Найбільший за останні роки урожай соняшника та пшениці зібрати практично неможливо. Переробні підприємства зруйновані. Врятувати фермерів від банкрутства зможе лише компенсація від держави. Та заморозка платежів по кредитах…

Повертатись із війни до мирної України важко. Розбитий танками асфальт «дороги життя» до Харкова виє під колесами автівки… Цей звук важко забути. Як і звуки вибухів та пострілів, які ще досі продовжують лунати в зоні АТО.