- Його хата в Городищі нагадує музей. Андрій жартує, що місцевий музей - то філія його музею. У нього різні експонати: від трипілля і навіть скребків кам'яного віку до майже сучасних радіо, фотоапаратів та ліхтарів. Колись по селах скуповував вишиванки, рушники. Дехто йому дарував, хтось віддавав за безцінь. Мені вишиванку він подарував, як гостювали у нього з колегами. Але я тоді не взяла. Пізніше Андрій передав цю сорочку своїм другом.

Довгу домоткану вишиванку нині жінка вдягає на свята.

- Адже вишиванка - класика української моди. Вона існує тисячоліття та славиться своєю вишуканістю, ніжністю, неповторними яскравими орнаментами, - каже Софія.  – І незважаючи на поважний вік сорочки вона і нині є стильною річчю. Правда, через те, що моя вишиванка має поважний вік, я боюсь її зайвий раз навіть прати чи прасувати. Не хочу пошкодити нитки.

Довжина сорочки  120 сантиметрів,  ширина в талії 75 см.

Родом вишиванка з Уманщини чи Звенигородщини:

- Сорочка ця дівоча. Рослинний орнамент вишитий хрестиком по рукавам сорочки. Використанні червоні і чорні нитки. Це класичне поєднання кольорів. Двоколірна вишивка - це добре, отже багата і позитивна... багато чорного шили на знак жалоби за кимсь у родині, - розповідає жінка. - Для вишивок Черкащини характерний рослинний орнамент, який складається з грон винограду, ягід, невеличких квіточок. Найбільше популярними були квіти: жіночі - ружі, троянди, калина і квіти, і ягоди, і просто орнаментальні. Дівочі мотиви - лілії, ружі і решта чоловічі: дубове листя, а жолуді - символ мужності і чоловічої сили.

На сорочці Софії Кримовської вишиті чорнобривці:

- Вони - символ життя та домівки. Правда, там є і барвінкові моменти в тих чорнобривцях. Барвінок - символ вічності і відродження. Саме тому його садили на могилах, вірили, що люди так проростають у світ. Присутній у вишивці і символ сонця, оці півсварги. Ще варіант є, що то єдність води і сонця, як життя. Всі українські вишивки містять сварги чи півсварги. Тут чітко прослідковується у квітках руж – сонце, - розказує Софія.

Велике значення мали лінії крою. Майстрині їх ніколи не намагались приховати, а навпаки, акцентували на них увагу за допомогою ажурних швів. Гарна оздоба і в тих місцях, які видно на сорочці з-під плахти.

Вишиванка - це біла льняна сорочка вільного покрою,  оздоблена гарними вишитими орнаментами.  Вишиванки були із домотканого льняного і конопляного полотна, грубововняного сукна, овчини. Вишивки з Черкаського, Київського, Чигиринського та Канівського повітів вважались найкрасивішими. Вишивали кольоровими нитками та бісером. Окрім цього речі прикрашали шматочками шкіри чи сукна, металевими прикрасами та китицями. Вишивці сорочки завжди  приділялась особлива увага. Найпишнішими були весільні  та дівочі сорочки та святкові. На будень день оздоблювали простою вишивкою. Нитки фарбували  плодами, квітами, листям, корінням та корою дерев.