Восьмого листопада відзначається день святого Великомученика Димитрія, або в народі "святого Дмитра" чи просто "Дмитра".

Свято встановлено на честь Дмитра Солунського з м. Солунь (Салоніки) в Греції, який за християнську віру 8 листопада 306 року був пронизаний списами римських воїнів. Повнолітнім отримавши призначення на посаду проконсула, замість того, щоб переслідувати християн, став відкрито навчати мешканців міста християнській вірі та викорінювати поганські звичаї. Господь прославив Дмитра після його смерті різними чудами та нетлінністю тіла і мироточивістю, яка зціляла недужих.
В Україні вшанування великомученика  Дмитра почалось відразу після прийняття хрещення Київської Русі.

Це свято пов’язується з військовим патріотизмом, захистом рідної землі. На образах найчастіше святий Дмитро зі списом у руках.

Звичай осіннього поминання померлих поєднаний із днем пам'яті великомученика Дмитра Солунського (8 листопада) і відзначається в суботу напередодні. У Дмитрову суботу, («на осінні Діди») поминають не тільки померлих членів родини, а й усіх тих, хто помер наглою смертю. Як правило, зранку нічого не варять і не їдять. А вже надвечір готують вечерю й неодмінно — коливо — ритуальну їжу. Вся сім'я сідає до столу, хтось один читає поминальну молитву і в тиші (щоб на тому світі покійні мали спокій) вечеряють. Посуд зі стравою, а також ложки залишають на столі для предків, які мають прийти вночі. Цей день, як знак  подяки родичам-заступникам, та усім предкам, що й із того світу опікуються живими. Поминають парастасом у церкві та обідом вдома, на цвинтарі запалюють свічки.

Існує вірування, що в цю ніч можна побачити на цвинтарі тіні померлих, які відвідують по хатах своїх родичів із нагоди свята.

За народними уявленнями святий Дмитро приносить зиму. А тому, хоч часом і теплом віяло, та зустрічали його у теплому одязі, аби великих морозів не було. А ще старожили кажуть, що св. Дмитрій золотим ключем закриває землю-матінку. Буде він у себе ключі тримати, аж поки не прийде святий Юрій по них (6 травня) і землю не відімкне.

Також цим днем завершується весільний сезон. Якщо якась дівчина на порі залишилися незасватана, то за давніх часів рік для неї вважався втраченим.

                                                                                        текст підготувала Наталка Подуст