7 травня 1945 року о 2:41 за середньоєвропейським часом начальник Оперативного штабу Вермахту генерал-полковник Альфред Йодль підписав Акт про беззастережну капітуляцію Німецьких збройних сил, який встановив перемир'я на спрямованих проти Німеччини фронтах Другої світової війни. Акт про капітуляцію зобов'язав німецьких військовослужбовців до припинення опору, здачі особового складу в полон і передачі матеріальної частини збройних сил противнику.

2 травня 1945 року, після взяття Берліна військами Червоної армії, генерал Гельмут Вейдлінг підписав акт про капітуляцію берлінського гарнізону. Цього ж дня у нового глави німецького уряду грос-адмірала Карла Деніца відбулася нарада, на якій було вирішено зосередити головні зусилля на тому, щоб врятувати можливо більше німців від Червоної Армії, уникаючи військових дій на Заході і продовжуючи дії проти англо-американців тільки в тій мірі, в якій вони будуть перешкоджати спробам німецьких військ ухилитися від Червоної Армії. Оскільки ж, зважаючи на угоди між СРСР і західними союзниками, домогтися капітуляції лише на Заході важко, була вибрана політика капітуляцій на рівні груп армій і нижче.

Ще 29 квітня капітулювала група армій «С» в Італії. 4 травня новопризначений головнокомандуюючий німецькими ВМС адмірал флоту Ганс-Георг Фрідебург підписав акт про капітуляцію всіх німецьких збройних сил у Голландії, Данії, Шлезвіг-Гольштейні і Північно-Західній Німеччині перед 21-ю групою армій фельдмаршала Б. Монтгомері. Наступного дня перед американським генералом Д. Деверсом капітулював генерал піхоти Ф. Шульц, який командував групою армій «G», що діяла в Баварії і Західній Австрії.

5 травня у штаб-квартиру Верховного главнокомандуюючого експедиційними силами Дуайта Ейзенхауера, що розташовувалася в Реймсі (Франція), прибув адмірал Фрідебург, вести переговори з яким було доручено начальнику штабу Волтеру Сміту. Він відхилив німецьку пропозицію про капітуляцію лише на Західному фронті і зажадав повної капітуляції. Не маючи повноважень на такі дії, Фрідебург телеграфував Деніцу, просячи дозволу підписати загальну капітуляцію.

Деніц вважав умови капітуляції неприйнятними і послав до Реймса Альфреда Йодля, який був категоричним противником капітуляції на Сході. Він прибув у Реймс 6 травня і після безуспішних переговорів наступного дня, отимавши дозвіл від Деніца, дав згоду на беззастережні капітуляцію. Церемонія підписання була призначена на 2:30 ночі. Акт про капітуляцію повинен був вступити в силу о 23:01 8 травня, тобто через майже дві доби після підписання - Деніц сподівався скористатися цим часом, щоб перемістити на Захід якомога більше військ і біженців.

6 травня у штаб-квартиру Ейзенхауера були викликані представники союзницьких командувань - члени радянської місії генерал Суслопаров і полковник Зенькович, а також заступник начальника Вищого штабу національної оборони Франції генерал Севез. Сам Ейзенхауер відмовився брати участь у церемонії підписання акта з протокольних міркувань, так як німецьку сторону представляв начальник штабу, а не головнокомандувач - церемонія, таким чином, пройшла на рівні начальників штабів.

7 травня 1945 року капітуляцію прийняли: від англо-американської сторони генерал-лейтенант армії США, начальник Головного штабу Союзних експедиційних сил Волтер Беделл Сміт, від СРСР - представник Ставки Верховного Головнокомандування при командуванні союзників генерал-майор Іван Суслопаров, від Франції, як свідок, - заступник начальника Штабу національної оборони Франції бригадний генерал Франсуа Севез. Капітуляція нацистської Німеччини набула чинності 8 травня о 23:01.

Радянський представник генерал Суслопаров підписав акт в Реймсі на свій страх і ризик, оскільки до моменту, призначеного для підписання, інструкції з Кремля ще не прийшли. Він зважився поставити свій підпис із застереженням, що цей акт не повинен виключати можливість підписання іншого акта на вимогу однієї з країн-союзниць. Незабаром після підписання акта, Суслопаров отримав телеграму з категоричною забороною підписувати капітуляцію від Сталіна, який відмовився визнати цей акт, зажадавши нового його підписання у взятому Червоною армією Берліні.

8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом (о 00:43, 9 травня за московським) у берлінському передмісті Карлсхорст в будівлі колишньої їдальні військово-інженерного училища був підписаний ще один Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Його текст в основному дослівно повторює текст 7 травня і підтвердив час припинення вогню - 8 травня в 23:01 за центральноєвропейським часом (9 травня в 1:01 за московським часом). Ця обставина позбавила акт 8 травня будь-якого практичного значення, оскільки всі накази, віддання яких вимагав цей акт, вже були віддані німецьким командуванням 7 травня і якби вони не були віддані, віддати їх і довести до місць виконання довелось би за 17 хвилин, що було фізично неможливо.

Від німецької сторони акт підписали: генерал-фельдмаршал, начальник Верховного головнокомандування Вермахту Вільгельм Кейтель, представник люфтваффе - генерал-полковник Штумпф і крігсмаріне - адмірал фон Фрідебург. Беззастережну капітуляцію прийняли маршал Жуков (від радянської сторони) і заступник головнокомандувача союзними експедиційними силами маршал Теддер (Великобританія). В якості свідків свої підписи поставили генерал К. Спаатс (США) і генерал Ж. де Латрі де Тассіньї (Франція).

Прийнявши капітуляцію, Радянський Союз не підписав мир з Німеччиною, тобто формально залишився в стані війни. Указ про припинення стану війни був прийнятий Президією Верховної Ради СРСР 25 січня 1955 року.