4 листопада вшановували ікону Казанської Божої Матері і підмічали:

“Якщо на Казанську небо заплаче, то слідом за дощем прийде зима"

Адже саме це свято вважалося межею між осінню і зимою. Навіть прислів'я говорило, що до Казанської — не зима, а після неї вже не осінь. Також колись підмічали, сніг на Казанську ліг на сиру землю – чекай ранніх підсніжників. А ще не Казанську колись існувало повір'я: «Хто одружиться на Казанську – буде щасливим».

До дня Казанської Божої Матері намагалися закінчувати всі будівельні роботи, побоюючись наступаючих холодів.