Згідно з легендою, саме в цей день 21 квітня 753 року до нашої ери Ромул і його брат-близнюк Рем на місці, де їх вигодувала вовчиця, заснували місто, назване згодом Римом. Насправді ж легенда про Рома і Рема з'явилась десь в четвертому столітті до н. е., а саме цю дату заснування Риму запропонував у 1 столітті до н. е. римський вчений Марк Терентій Варро.

Згідно з легендою, Ромул і Рем були дітьми Реї Сільвії, дочки короля Нумітора, правителя міста Алба-Лонга, розташованого дещо східніше від місця, де сьогодні стоїть Рим. Перед народженням близнюків Нумітор був усунутий від влади своїм молодшим братом Амулієм, котрий змусив Рею стати жрицею в храмі, щоб унеможливити народження інших спадкоємців на престол. Однак Рея завагітніла від бога війни Марса і згодом народила Рема і Ромула. За наказом Амулія діти були викинуті в Тібр, але вижили - хвилями їх прибило до берега поблизу пагорба Палантин, де вони були вигодувані вовчицею допоки їх не знайшов пастух Фаустул, в домі якого вони і виросли.

Підрісши, Ромул і Рем дізнались про своє походження і на чолі невеликого війська, організованого з місцевих пастухів, захопили Алба-Лонгу, вбили Амулія і відновили на престолі свого діда. А на згадку про місце, де їх вигодувала вовчиця, Рем і Ромул заснували на ньому селище, населення якого поповнювалось, в основному, за рахунок чоловіків - втікачів і вигнанців з інших громад. Сусідні поселення місцевого племені сабінів відмовлялись видавати своїх дівчат заміж за чужинців, і послідовники Ромула викрали сабінянок. Конфлікт вдалось залагодити самим жінкам - вони примирили своїх батьків і братів зі своїми чоловіками, а співправителем Ромула став сабінянин Тіт Таций. Після його смерті Ромул залишився одноосібним правителем міста, яке стало носити його ім'я.

Після Ромула, до 509 року до н. е., коли у Римі було проголошено республіку, містом правило ще шість царів, троє з яких були етрусками, включаючи останнього, вигнаного з міста Тарквінія Гордого.

За грецькими ж міфами, Ромул і Рем є нащадками троянця Енея, єдиного, згідно з "Іліадою" Гомера, з героїв оборони Трої, кому вдалось вижити. Його подорож до Риму описана в "Енеїді" Вергілія - за нею і Август, перший римський імператор та сучасник Віргілія, і Юлій Цезар, попередник Августа як правителя Риму, були нащадками Енея.

Сучасні дослідження показали, що в античних легендах немало достовірного - археологічні знахідки на Палантині поселень середини 8 століття до н. е. підтвердили традиційну дату заснування Риму. Зараз вважається, що в 10-8 ст. до н. е. на пагорбах сучасного Риму були розкидані селища латинів і сабінів, котрі, розростаючись, поступово зливались; вирішальним етапом їх об'єднання стало будівництво етруської фортеці, навколо якої почала формуватись громада, що давала права громадянства втікачам і вигнанцям. При цьому вони, імовірно, проходили обряд "усиновлення" - цілували груди статуї богині-матері, що уособлювала місто. З цим, очевидно, і пов'язані спомини в легенді про груди годувальниці - чи то вовчиці, чи прийомної матері Рема і Ромула.