Днем літнього сонцестояння вважається 21 червня. Цього дня спостерігається найдовший день і найкоротша ніч. Традиція святкування Дня літнього сонцестояння сягає корінням у часи, коли Сонце вважалося божеством. З культом цього небесного тіла пов'язано безліч обрядів і ритуалів, які перегукуються з традиціями святкування Дня зимового сонцестояння.

День літнього сонцестояння - важлива астрономічна і географічна подія, що відбувається в Сонячній системі. У моменти сонцестоянь Сонце, у своєму видимому русі по екліптиці найбільш віддаляється від небесного екватора, досягає найбільшого схилення, північного або південного.

Точки екліптики, максимально віддалені від небесного екватора, через які відбувається проходження Сонця, називаються точками сонцестояння. Це такий момент у річному обертанні Землі навколо Сонця, коли спостерігається найкоротший день або найкоротша ніч.

Розрізняють літнє і зимове сонцестояння. У північній півкулі літнє сонцестояння зазвичай припадає на 20-21 червня, а зимове - на 21-22 грудня, в південній півкулі - навпаки.

Під час літнього сонцестояння Земля, в результаті нахилу своєї осі до площини екліптики на +23° 27’, звернена до Сонця північним полюсом. На південному полюсі у цей час стоїть полярна ніч.

День літнього сонцестояння - це день початку літа в північній півкулі Землі і початку зими в південній півкулі (Аргентина, Австралія і Антарктика).

У середніх широтах, впродовж року навесні й на початку літа, Сонце щодня підіймається все вище над горизонтом, а в момент літнього сонцестояння зупиняється й змінює свій рух на протилежний. Потім воно щодня піднімається все нижче і, врешті-решт, у момент зимового сонцестояння, знову змінює свій рух на протилежний і починає підніматися.

Упродовж декількох сусідніх днів сонцестояння Сонце майже не змінює схилення, його полуденні висоти в небі майже незмінні; звідси й походить сама назва сонцестояння.

Під час літнього сонцестояння в північній півкулі Землі Сонце найдовше залишається над горизонтом, 21 і 22 червня - це найдовші дні в році, а з 21 на 22 червня - найкоротша ніч.

Дні літнього сонцестояння здавна були приводом для свята. Свято літнього сонцестояння як один з найважливіших свят в житті шанувався ще у стародавніх слов’ян і прибалтійських народів. На Русі святкували День Купали, у Литві він відомий як Ладо, у Польщі - як Соботки, на Україні - Купайло (або Купало), в Білорусії - Купали. Американці і канадці вважають цю дату початком літа, китайці, ірландці, японці, англійці - його розпалом.

Християни ж східного обряду, зазвичай, не дотримуються астрономічного календаря, тому сонячне свято Купайли у них адаптовано як свято Івана Купайли, або Іоанна Хрестителя (на честь пророка Іоанна Предтечі.) і святкується на два тижні пізніше - 7 липня.

Незважаючи на це, більшість людей продовжують асоціювати це свято з суто язичницькими обрядами поклоніння силам природи та духам, зокрема, з поклонінням Сонцю та гаданням.

Зокрема, до традицій Купайла відносяться такі обряди, як збір цілющих трав, запалювання вогнів, купання або обливання водою, ворожіння, святкове частування.

Крім цього, до наших днів дійшов ще один обряд — у цю ніч незаміжні дівчата повинні сплести вінки і, вставивши в них запалені свічі, спустити на воду, у той же час потенційні наречені збираються нижче за течією і, проявляючи чудеса еквілібристики, намагаються виловити вінок своєї майбутньої дружини. Сміливці в цю ніч шукають цвіт папороті, що обіцяє тому, хто його знайде, щастя. На світанку свято закінчується.