У народі існувала така приказка відносно цього дня: «Пимени-Марини — не шукай у лісі малини». З цього дня закінчуються літні грози і починається листопад берези. У минулі часи помітили, якщо у цей день лелеки готуються до відльоту, то осінь буде холодною...
За церковним календарем 20 серпня відзначають Післясвято Преображення Господнього та вшановують преподобного Пимена Многоболізненного, ченця Києво-Печерського монастиря, який жив у ХІІ сторіччі. Багато років хворів, а коли батьки принесли його у лавру аби монахи над ним помолилися, то попросив залишитися на самоті, після чого чудесним образом був пострижений у монахи. Всі 20 років, які жив у лаврі продовжував хворіти, однак не нарікав на Бога, за що отримав дар зцілювати і перед смертю зцілився сам.
Також цього дня згадують святого Митрофана, преподобного Меркурія, преподобного Пимена – постника.
Іменинниками 20 серпня є:
Митрофан, Дементій, Антон, Пимін.
20 серпня народились:
1879 — Катерина Лазаревська, український історик та археограф. Брала участь у підготовці «Історичного словника українського язика», «Опису Новгород-Сіверського намісництва» (1931) та ін.
1924 — Платон Костюк, український науковець, засновник української школи нейрофізіологів. Голова Верховної Ради УРСР (1985—1990). Герой України.
1938 (1939) — Тарас Мельничук, український поет. Автор книги «Князь роси». «Поезіє, будь мені сонцем, будь мені катом, і не треба мені оборонця, і не треба мені прикриття». (Тарас Мельничук)
Події 20 серпня:
1896 — у Києві відбулось освячення кафедрального собору святого Володимира.
1925 — засновано Канівський музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка». Тепер — Шевченківський національний заповідник у м. Каневі.
Чи знаєте ви, що:
Володимирський собор можна сміливо називати довгобудом 19 сторіччя. До його будівництва долучились два останні російські імператори та чотири архітектори, деякі з світовим ім’ям.
Після того, як у 1852 році почалося збирання пожертв на будівництво собору на честь рівноапостольного князя Володимира, розробку його проекту доручили тридцятирічному петербурзькому архітекторові Івану Штрому. На його думку, майбутній собор мали увінчувати аж тринадцять бань. Проект затвердив імператор Микола І. Однак масштабні задуми вперлися у традиційно нездоланну обставину: бракувало коштів. І тоді з тринадцяти запропонованих бань залишилось сім. У підсумку храм виходив непоказним.
Духовне керівництво звернулося по допомогу до зодчого Олександра Беретті. У 1862 році відбулося закладення собору. Якийсь час справа просувалася успішно. Аж раптом восени 1864 року деякі арки не витримали ваги горішнього ярусу й розсунулися. Беретті відчайдушно відбивався від критиків та врятувати репутацію йому не вдалося. Роботи припинилися. А стіни вже ледь трималися.
І ось до Києва прибув імператор Олександр ІІ. Миттєво знайшлися додаткові кошти, і до міста приїхав фахівець зі світовим ім‘ям Рудольф Бернгард. У 1882 році собор практично завершили зводити. Залишилося внутрішнє оформлення, що тривало ще 11 років.
Саме своїми настінними розписами собор став відомий у всьому християнському світі. Врешті-решт за легендою, образ Богоматері з немовлям з’явився на стіні храму одного сонячного ранку, а Васнєцов тільки обвів його фарбами.