Яким було святкування першого Першотравню в Уманікореспонденти "УманьІнфо" вирішили запитати в істориків. Співробітник Уманського краєзнавчого музею в архівах знайшов статтю газети "Уманська зоря" за 1957 рік, де і змальовуються Першотравень 1919 року.  Статтю викладаємо в оригіналі.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ:

...Весняний вітер, мов хвилі, здіймав червоні прапори над ШУМЛИВИМИ  колонами  трудівників міста,   що     з усіх-уcюдів нескінченним гомінким потоком йдуть до центральної площі, де височить пам'ятник Володимиру Іллічу    Леніну — геніальному засновникові і вождеві Комуністичної партії Радянського Союзу творцеві першої у світі со¬ціалістичної Радянської держави. Сьогодні — чергова, весела і радісна, радянська майовка, щас¬ливий радянський Першотра¬вень.
З     почуттям     патріотичної гордості за успіхи комуністично¬го будівництва йдуть на демонстрацію радянські люди, з новою силою демонструють вони свою незламну згуртованість навколо Комуністичної   партії і Радянського уряду, нерушиму велику, братню дружбу народів Краї¬ни Рад, — безсмертну дружбу, що є лановою основою основ і могутнім джерелом непереборних сил багатонаціональної Радянської держави.
Цікаво нагадати СЬОГОДНІ про перший радянський Першотравень на Уманщині, який трудящі міста і району урочисто святкували 35 років тому, 1 травня 1919 року. Яскраво описаний цей святко¬вий день в тогочасній уманській газеті «Известия исполнительного комитета Совета рабочих й крестьяиских делутатов Умани»  (№16, травень 1919 року),
«День видався сонячний, хоч і дуже вітряний, — читаємо ми у цій газеті. — Уже з 9 години ранку почали збиратися з УСІХ вінців міста з розгорнутими прапорами  учасники свята до будинку колишнього   окружного суду (поряд з педучилищем), де був виконавчий комітет Ради  робітничих і селянських депутатів. Звідси, за заздалегідь опрацьованому плану, о 10 годині розпочався похід.
Стрункими лавами розташувались військові червоноармійські  частини, поперед яких став виконавчий комітет. Далі   йшли комуністи, а за ними комісаріати й інші радянські установи профспілки, учні всіх шкіл   із своїм педперсоналом, об'єднаний хор та інші.
Такої стрункості, такого ла¬ду, такої свідомості, що бувший нічим став і буде всім, - ні¬коли ще не було. Пролетаріат почував себе переможцем і як переможець виступав особливою ходою...
Поперемінно лунали звуки «Інтернаціоналу», виконуваного трьома оркестрами. Процесія тягнулась живою стіною. Море прапорів, знамен і плакатів, залите сонцем, колива¬лось і майоріло над морем людським.  Різноманітні лозунги, символічні малюнки на прапо¬рах, оздоблені автомобілі — все це приваблювало   жваву увагу глядачів, «на льоту прочитува¬лось і коментувалось...»
Широкою, потужною хвилею похід попростував до Софійсь¬кого    парку. Можна   напевно сказати, що Умань не була ще свідком такого грандіозного походу. Здавалося, нема краю армії труда. Коли голова процесії досягла в'їзду в парк, хвіст ї був лише на перехресті Садової і Шевченківської.
Софіївка, краса і гордість Умані, ще так недавно недоступна робітничому людові, куди впускали лише по     квиткам «обраних», відкрила гостинно свої ворота торжествуючому походові червоних прапорів. Здавалося, сама природа одяг¬ла святкове вбрання для зустрі¬чі бажаних гостей.
Нижньою алеєю похід рушив до таж званої Китайської аль¬танки, біля якої, на великій поляні, був спеціально до дня 1 Травня збудований павільйон-театр з відкритою сценою. На сцені театру розпочався мітинг. Промовляли представники виконкому, військової влади селян повіту.
У промовах, виголошених російською і українською мовами змальовувалось і з’ясовувалось зміст і значення першотравневого свята , свята солідарності трудящих усього світу, лунали гарячі заклики до боротьби з ще неподоланим ворогом, заклики до з’єднання сил російського і українського пролетаріату міст і сіл в останньо¬му бою із злобливими вихватка¬ми контрреволюції і капіта¬лізму...
Вперед!» — закликали трудящих промовці. Тільки вперед! Прекрасна далечінь кличе тебе могутня, непереможна  пролетарська армія. Великий шлях пройдено. Багато гордих перемог на твоїх знаменах. Але не зупиняйся в роздумі. Дні відпочинку попереду. Багаторужий, чіпкий восьминіг'-капітал і слуги його вірні без бою вирішального не здадуться.
Хижаки всього світу скрегочуть зубами в безсилій злобі. Тисячі Колчаків і Денікіних, причаїв¬шись за твоєю могутньою спи¬ною, готові накинутися нате, щоб видерти червоного прапора перемоги з рук твоїх і затопта¬ти його вкупі в тобою.
...І грізно, і переможно майоріли червоні прапори. Як паруси, здіймалися плакати, закликаючи пролетарів до останнього вирішального бою. До самого вечора парк був наповнений музи¬кою і голосами...»
Під радісний і бадьорий перший радянський Першотравень трудівників Уманщини закляті вороги українського народу - україн¬ські буржуазні націоналісти на¬магалися   внести національний розбрат і ворожнечу. Невеличка кутка місцевих «щирих» українців з жовто-блакитною ганчір¬кою, зібравшись на розі вулиць К. Маркса і Радянської, кидала в колони демонстрантів  різні провокаційні гасла, намагалася посварити українців з росіянами. Але трудящі Уманщини дали рішучу відсіч зухвалій вихватці ворожих народові недобитої петлюрівської зграї.
Могутньою піснею майбутньої весни людства —   комунізму був перший радянський першотравень уманчан, які під непереможним прапором Радянської влади демонстрували свою незламну волю  до боротьби за радісне майбутнє в дружній братерській сім'ї  народів великої Радянської держа¬ви 3 мовою силою звучить ця могутня пісня сьогодні.
М. КОМАРНИЦЬКИИ, «Уманська Зоря» 1957 рік.
Статтю М. Комарницького надав В’ячеслав Давидюк, науковий співробітник науково-дослідного відділу історії ( давній період). Уманського краєзнавчого музею.