День святого Миколая — це день святкування та вшанування пам’яті Святого Миколая у католиків та православних. Ті церкви, які дотримуються юліанського календаря, відзначають свято 19 грудня за новим стилем (у 20-21 століттях), а ті, що дотримуються григоріанського календаря — 6 грудня.

   Миколу високо шанують на Сході і Заході, його ім'я оточене масою народних сказань. Численні оповіді про зцілення, що виходять від ікон Миколая. Є легенди про покровительство моряків і мореплавання, захист від пожежі, про будівництво храмів, про покарання провісників погоди, про допомогу тим, хто укладає шлюб, про дбайливе ставлення до дітей.

    Різдвяні свята в Європі починаються саме з дня св.Миколая. У Х столітті в Кельнському соборі в день пам'яті Миколая учням церковнопарафіяльної школи стали роздавати солодощі, а пізніше в Німеччині в будинках почали вивішувати черевички або шкарпеточки для того, щоб святий Миколай поклав туди дітям подарунки. Ці традиції швидко поширилися по всій Європі. Правда, подарунки отримують в цей день тільки слухняні діти, а неслухняних чекають різки. Але в очікуванні свята діти прагнуть не пустувати і без подарунків від св.Миколая не залишається ніхто.

    Згідно з однією з легенд, в глибоку давнину в місті Миру (на південному заході Малої Азії) жив юнак на ім'я Микола. Він був єдиним сином багатих батьків, але рано осиротів. Миколай жив зануреним у світ науки, з будинку виходив рідко. Одного разу від старого слуги юнак довідався, що одна бідна дівчина, яка жила на околиці міста, не може вийти заміж, оскільки у неї немає приданого. "У мене є все, що я хочу. А десь поруч страждають люди", - подумав Микола. Він узяв зі скарбниці потрібну суму і під покровом ночі, накинувши темний плащ з капюшоном, щоб його ніхто не впізнав, пробрався до будинку дівчини і підкинув згорток із грішми їй у вікно. На ранок по місту пройшов слух, що приходив ангел небесний.

    Ще багато добрих справ зробив Миколай для бідних городян, залишаючись непоміченим і приводячи в замішання все місто. Він непомітно приносив у їхні будинки іграшки та теплі речі для дітей, ліки для хворих.

 Святий Миколай був багатою людиною і дбав про бідних людей тих часів. Найбільш імовірно, що традиція подарунків пішла від відомого випадку, коли один збіднілий чоловік не міг забезпечити своїх трьох доньок . За тамтешніми звичаями, вони не змогли б вийти заміж, і, якщо б їм не вдалося знайти роботу, то довелося б стати повіями. Миколай, у той час ще не єпископ, дізнавшись про це, вирішує скористатись батьківським спадком щоб зарадити біді. Протягом трьох ночей він пробирався до убогої хатини та щоразу закидав крізь вікно у кімнату, де ночували сестри, шмат золота — на придане для кожної з дочок. Крім того, святий Миколай бажав, щоб ті три дочки не знали хто їм закидав це золото.

За цим прикладом батьки почали таємно класти подарунки своїм дітям, які вірили, що це — подарунки від святого Миколая.

    В незалежній Україні образ святого Миколая і традиції дарувати подарунки відроджуються. Святий Миколай розглядається як вітчизняний аналог російського Діда Мороза, американського Санта Клауса, фінського Йоулупуккі та відповідних персонажів в інших країнах.

До речі: В пам’ять про милосердя святого Миколая, в цей день відзначається Міжнародний день допомоги бідним.