22 квітня 1838 р. Карл Брюллов викупив за 2,5 тис. рублів асигнаціям Тараса Шевченка з кріпацтва.
На початку 30-х рр. XIX ст. у зв’язку із спалахнувши у Польщі національно-визвольним повстанням службове становище поміщика Шевченка П. Енгельгардта змінилося, і він переїхав до Петербурга.

За ним разом з іншими кріпаками та слугами до російської столиці вирушив і Тарас Шевченко. У Петербурзі любов молодого юнака до малювання стала ще більш палкою. Згодом і сам пан вирішив, що було б непогано мати власного маляра, і віддав Шевченка до навчання у майстра Василя Ширяєва. Вдень артіль Ширяєва виконували різні живописно-декоративні замовлення, а вночі Шевченко часто ходив до Літнього саду малювати статуї.

Одного разу улітку 1836 р. його побачив молодий український художник Іван Сошенко. Він настільки був зачарований талантом кріпосного художника, що всіляко намагався допомагати йому. Так, саме він познайомив його з деякими студентами та викладачами Академії мистецтв, а також Карлом Брюлловим. Нові друзі почали міркувати, як визволити Шевченка з кріпацтва. І врешті-решт, К. Брюллов вирішив намалювати портрет поета та вихователя спадкоємця російського престолу Василя Жуковського, який потім розіграли в лотерею. На виручені кошти Т. Шевченко і отримав заповітну відкускну.

В автобіографії Тарас Шевченко про свій викуп оповідає так: «1837 року Сошенко представив мене конференц-секретареві Академії мистецтв В.І.Григоровичу з проханням — звільнити мене од лихої моєї долі, Григорович передав це прохання В.А.Жу­ковському. Той попередньо сторгувався з моїм поміщиком і просив К.П.Брюллова намалювати з нього, Жуковського, порт­рет, щоб розіграти його в приватній лотереї. Великий Брюллов відразу погодився, і незабаром портрет Жуковського був у нього готовий. Жуковський при участі графа М.Ю.Вієльгорського улаш­тував лотерею на 2500 карбованців асигнаціями, і цією ціною була куплена моя воля року 1838-го, квітня 22-го».