14 квітня 1912 року Дейвід Сарнов, 21-річний оператор телеграфу з Нью-Йорка, прийняв сигнал біди з британського лайнера "Титанік". Корабель завершував свій перший рейс з Англії до Америки і, рухаючись на швидкості 25 вузлів (46.5 км/год), об 23-40 наткнувся на айсберг.

Катастрофа «Титаніка»

Від сильного удару в трюмі корабля утворилась величезна пробоїна довжиною майже 100 метрів, і о 2 годині 27 хвилин "Титанік" затонув. З 2224 пасажирів та членів екіпажу загинуло 1517 чоловік.

"Титанік" був збудований в 1911 році ірланським судновласником Уільямом Перрі і мав стати найшвидшим судном у світі. Гігантський корабель ємністю 46328 тон був близько 269 метрів у довжину і 28 метрів у ширину, мав трюм, розділений на 16 секцій, зконструйованих таким чином, що наповнення водою навіть чотирьох з них не могло привести до катастрофи. Це давало підстави вважати "Титанік" нетонучим судном.

10 квітня корабель вийшов з британського порту Саутгемптон, зробив зупинку в Шербурзі (Франція) та Квінстауні (Ірландія) і з більш, ніж 2200-ми пасажирами вирушив до Нью-Йорка, куди мав прибути 16 квітня. Всупереч застереженням про небезпеку зіткнення з айсбергами, "Титанік" рухався на максимальній швидкості і 14 квітня, незадовго до півночі, вдарився об льодяну глибу. Від удару п'ять відсіків трюму наповнились водою і корабель почав тонути.

На "Титаніку" почалась паніка, посилена ще й тим, що для всіх 2234 пасажирів не вистачало місця на рятувальних шлюпках, розрахованих лише на 1178 осіб. Це привело до загибелі більше півтори тисячі чоловік, котрі не змогли залишити корабель або замерзли й потонули у воді. Більшість з близько семисот врятованих складали жінки та діти.

Загибель "Титаніка" стала однією з найбільших морських катастроф 20-го століття. У 1985 році спільна американо-французька експедиція виявила затонуле судно на відстані близько 800 кілометрів від острова Ньюфаундленд.