09:41:56 | 14 березня 2017
 14 березня - "Явдохи"

Чотирнадцятого березня - свято Преподобної Євдокії, або у народі Явдохи. Це ймення означало буквально «життєславна» і звучало як Явдоня. Асоціюється це ім'я з покровительством земної природи і знаменує пробудження життєвої сили землі.

У молоді роки Євдокія вела порочне життя, але згодом відмовилася від хибного шляху, прийняла християнство. Надалі відзначалася суворим дотриманням обітниць, за що Господь наділив її даром чудотворення. Під час гонінь на християнство вона тяжко постраждала. Першого березня 152 р. святій відтяли голову.

У народному побуті «Явдохи» – не тільки перший день весни, але й перший день нового року, адже в наших предків рік починався з 1 березня («Явдохи» за ст. стилем). Відтак аж до XV століття на Явдохи відзначали Новий рік.

Вважалося, що свята Євдокія зберігає ключі від весняних вод, таких потрібних для майбутнього врожаю. Цього дня прокидається від зимової сплячки бабак, виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення. І ховрашок, кажуть, перевертається на інший бік. Отож люди виходили в поле, особливо в степовій Україні, щоб почути той посвист.

Починаючи з цього дня, діти ходили по дворах і славили прихід весни, співали закличні веснянки і носили із собою вирізаних з дерева ластівок або випечених «жайворонків»:

Благослови, Боже,
Весну закликати,
Зиму проводжати.
Ой, весна в човничку,
Літечко в возочку.

У цей день наші предки зустрічали весну, виходячи до схід сонця на горби, ставали на воротях або вилазили на дерева і закликали її. Деякі з магічних заклинань весни збереглися і до цієї пори:

Прийди, весно, прийди,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам квіточок.

«Жайворонки», «соловейчики» дарувались весні як жертвоприношення.

Наступною ознакою приходу весни вважалися пісенні трелі вівсянки. Якщо хтось почув її голос, то намагався сповістити сусідів, що чув поклик: «Діду, діду, сій ячмінь!». З цього часу вже готували яре збіжжя для ранньої сівби.

Але найкращим благовісником все-таки були ластівки, що приносили на своїх прудких крилах весняне літепло. Цих пташок вельми шанували, вважаючи божими охоронцями осель. Батьки застерігали дітей: "Якщо хтось візьме в руки ластівку чи її яєчко, у того обличчя вкриється ластовинням, а коли зруйнує гніздечко — з'явиться ряба віспа..."

У такий спосіб люди оберігали птахів од дитячих пустощів. Діти, які бажали, аби їхнє обличчя не рябіло веснянками, побачивши ластівку в цей день, вигукували: "Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай мені білянки!" — і мерщій бігли вмиватися талою водою.

Господині, побачивши в цей день ластівку, кидають жменю землі на грядку зі словами: «Кріп сію». І чекають на «закономірне диво» – на цьому місці начебто виросте кріп. Діти, уперше побачивши навесні ластівку, беруть жменю землі, кидають її вслід ластівці: «На тобі, ластівко, на гніздо, а людям на добро!» для того, щоб швидше приходила весна та прилітали всі ластівки, бо, як відомо, одна ластівка ще погоди не робить.

Ластівки в Україні завжди користувалися особливою шаною та охороною. Вважалося, що руйнувати гніздо ластівки – великий гріх. Як і лелеки, ластівки приносять в оселю, під стріхою якої живуть, затишок і злагоду. Тож краще не турбувати їх і не бешкетувати, витягаючи яйця з гнізда.

Цього дня заносили до хати талу воду, вмивали дітей і самі вмивалися. Люди вірили – як умитися на Явдоху молоком, будеш на обличчя білим і гарним. А ще кропили водою стіни – щоб ті дихали. Давали цю воду курям, щоб добре неслися, коровам – щоб доїлися. В центральних регіонах України жінки сіяли розсаду в горщиках, сподіваючись, що, посіяна в цей день, вона не постраждає від морозу. А ще святили в церкві зерна пшениці з тим, щоб першою її висівати.

Добрий господар обов'язково зрізав сухі гілки дерев у саду. Ця процедура проводиться не тільки для того, щоб дерева краще родили, але й щоб на цих деревах нечиста сила не селилася.

З Явдохи починаються і магічні весняні ігри«веселки», «гаївки», «гагілки», «ягівки» (так вони називались у різних місцевостях), що «допомагали» весні у її оновлювальній роботі. Виконувались веснянки аж до Зелених свят.

На Явдохи дівчата в цей день до сходу сонця заклинали своїх суперниць такою молитвою: «Щоб на дорозі не стояли та мене — хрещеную, народженою рабу Божу (ім'я) добрим словом поминали».

Городники вважали, якщо «під Явдоху» висіяти розсаду капусти, то вона не боятиметься морозів. Те ж саме стосувалося й рільників, бо «Одова Явдоха виходить з плугом».

Прислів'я про "Явдоху":

  • Явдоха красна — вся весна ясна.
  • Євдокія красна, то і весна красна.
  • На Явдоки — голі боки.
  • На Явдоки води по боки.
  • Прийшла Євдокія — селянинові надія.
  • Прийшли Євдокії—дядькові затії: плуга чинити, борону точити.
  • У Явдохи сила — весь поділ замочила.
  • Явдоха хвостом крутить — зима ще довго полем блудить.

Народні прикмети:

  • Яка Явдоха, таке й літо.
  • Якщо на Явдохи вітер із теплого краю, то буде гарне літо, і навпаки.
  • Як на Явдохи зранку світить сонце, то буде добрий врожай на картоплю, як вдень, то буде середній зрожай, а як ввечері світить, то буде пізній, поганий врожай.
  • Як на Явдохи гарна сонячна погода, то буде цей рік добрий урожай на картоплю і на коноплі.
  • Як вітер сходовий на Явдохи, то буде літо тепле; полудневий, то буде літо сухе, спека; а як західний чи північний вітер, то літо буде холодне.
  • Як вода капає зі стріх, то ще довго буде холодно.
  • Під Явдоху місяць-молодик із дощем — бути літу мокрому.
  • Повний місяць з дощем — бути мокрому літові.
  • Явдоха з дощем — буде літо тепле й мокре.
  • На Явдоху погоже — все літо пригоже.
  • Який вітер на Явдохи, такий буде і на Покрову.
  • Яка Явдоха, таке й літо: теплий вітер — на мокре, вітер із півночі — на холодне, крутитиме млини — так крутитиме снопи в полі; якщо повіє із заходу, то добре ловитиметься риба, коли ж зі сходу — плодитимуться бджоли, а з півдня — врожайний на хліб рік.
  • Явдоха красна — вся весна красна, на огірки врожай.
  • На Явдоху сніг — на врожай.
  • Якщо сонячно, то буде врожай на огірки, а коли з дощем, то літо мокре й тепле.
  • Як на Явдокії та на Олексу тепло та ясно — на врожай.
  • На Явдокії замічай: як буде сонячно, то добре на пшеницю буде.
  • Явдохи-плющихи: гарний день вдасться — на врожай огірків та опеньків, льону і конопель.
  • Якщо ранок ясний — сій ранню пшеницю, в обід ясно — середній посів защедрить, а коли під вечір випогодиться — розраховуй на пізній засів.
  • Якщо на Явдохи день сонячний — вродить пшениця, а похмурий — просо і гречка.
  • Якщо на Явдокії біля порога калюжі води, то пасічники купатимуться в меду.
  • Явдоха з водою, то Юрій з травою.
  • Якщо курка на Явдоху нап'ється, то на Юра вівця напасеться.
  • Тепла Явдоха з південним та західним вітрами — літо буде з медом.
  • Як на Явдоху сніг – на врожай і добрий медозбір.
  • Ластівки "стеляться" по землі — скоро затепліє і, отже, можна буде сіяти овес, «бояться» землі, себто літають високо — ще холод утримається. 
  • Якщо в цей день завірюха – до пізньої весни.
  • На Явдохи холодно — худобу годувати зайві два тижні.

     

На фото: Євдокія Микитівна Сивак (Зуїха) (1855-1935) — українська народна співачка, фольклористка. Була неписьменною. Володіла феноменальною пам'яттю. Фольклорист Гнат Танцюра записав зі слів Явдохи 1008 народних пісень, близько 400 прислів'їв і приказок, 156 казок та інші фольклорно-етнографічні матеріали. Її пісенний репертуар опублікований окремою збіркою "Пісні Явдохи Зуїхи" у 1965 р.

http://traditions.in.ua

 

455

 

Коментарі


 

Для того щоб написати коментар потрібно авторизуватися. Немаєте аккаунта? Зареєструйтесь зараз