У цей день християнська церква вшановує святих апостолів Петра і Павла. Саме вони заклали основи християнської церкви та передали вірянам Христову науку в своїх апостольських посланнях. Петра і Павла вшановували, на їх честь будували церкви... Як тепер люди вшановують їх пам’ять - дізнаєтесь далі!

Свято Петра і Павла в народі називають по-різному – Петрів день або Петропавлов. Цього дня завершується піст Петрівка, після якого розпочинали підготовку до сінокосу та жнив.

Про важливість поклоніння апостолам Петру і Павлу почали говорити від їхньої смерті. Місця їх поховання в Римі були відомі усім християнам та збирали біля себе багатьох вірних. Всезагальним їх культ у Східній та Західній церквах стає у IVст. В найдавніших церковних календарях є свято Петра і Павла, а за часів Константина Великого було збудовано перші храми на їх честь. 

Апостол Петро

Святий Петро – брат апостола Андрія Первозванного, був рибалкою. Згодом Христос покликав його для божественного служіння і при хрещенні змінив його ім’я Симон на Петро. І це не випадково, адже Христос покладав на нього великі плани, тому й назвав його іменем, що перекладається з латинської «скеля». Апостол Петро став скелею, що створить підґрунтя християнської церкви. Під час своїх мандрів Ісус якось запитав учнів, за кого люди його визнають і за кого визнають його учні. Відповіді були різні, але жодна з них не була близькою до істини. І лише учень Петро сказав: «Ти — Христос, Син Бога живого». Христос сказав у відповідь: «Блаженний ти, Симоне, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але мій небесний Отець».

Після зішестя Святого Духа на апостолів Петро палко проповідував у храмах віру в Ісуса Христа, Божою благодаттю зцілював немічних і калік. Побував з проповідями в Єрусалимі, Самарії, Лідді, Йоппії, Кесарії, Антіохії, інших містах Малої Азії. Кілька разів його садовили до в'язниці, але Ангел Господній чудесним чином звільняв Апостола. І врешті решт той прибув до Риму де викрив волхва Симона й навернув до християнства двох дружин Нерона. Останній наказав стратити Петра 29 червня (12 липня за новим стилем) 67 р., розіп'явши на хресті вниз головою. Розповідали, що Петро сам просив римлян, щоб його вбили не так, як Христа, бо він того не гідний. Похований Апостол Петро у Римі святим Климентом, а над його гробницею згодом було збудовано чудесний храм.

Апостол Павло

На відміну від Петра, святий Павло не був знайомий із Ісусом Христом за життя й не був у числі його перших дванадцятьох апостолів. За походженням він був із багатого римського роду, заробляв на життя тим, що виготовляв намети. Павло спочатку ненавидів перших християн, оскільки був відданий іудейській вірі, навіть брав участь в арештах християн у Єрусалимі. Одного разу він відправився в Дамаск з метою переслідування християн, але дорогою побачив чудесне світло з неба.

Павло упав на землю і почув небесний голос: "Савле, савле, чому ти мене переслідуєш?" На що Савло сказав: "Хто ти, Господи?" Й почув відповідь: "Я Ісус, що його ти переслідуєш. Встань же та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити." Здивованого й осліпленого Савла привели в Дамаск де після зустрічі з учнем Христа Ананієм він прозрів, а той сказав: "Бог отців наших вибрав тебе, щоб ти волю його зрозумів і щоб бачив ти Проведника, і почув голос із уст Його. Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми..."

Це був вирішальний момент у житті Павла. Зір йому повернув своїми молитвами християнин Ананія, і Павло прийняв хрещення та почав проповідувати християнство в Аравії, Дамаску та інших країнах. Апостол Петро зробив чимало чудесних зцілень, а силою слова й духу переконував людей в істинності християнської віри. Йому належить один із найважливіших для християн творів — Книга дій апостольських.

Павло помер мученицькою смертю за захист християнської віри. Враховуючи той факт, що він був громадянином Римської імперії, то його не розіп’яли а обезголовили мечем у Римі. Сталося це 29 червня (12 липня – згідно нового календаря) 67 або 68 року.

Народні традиції святкування

До свята прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. На церковну службу йшли з квітами й віночками, окрасою котрих були червоні маки. Ритуальною стравою були, так звані, мандрики – коржики із пшеничного тіста з додаванням сиру та яєць. Назву пиріжків у народі пов'язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла.

За християнським віруванням, Петро й Павло є також захисниками свійських тварин. Тому цей день здавна вважався святом пастухів. Оскільки корів випасали переважно підлітки, то найпишніше празникували на Петра й Павла діти. На пагорбі, щоб видно було тварин, рили квадратні канавки такої глибини, щоб можна було спустити в них ноги. Землю скидали поруч на купку й прикривали дерном. Середину обкопаного місця, яке правувало за стіл, застеляли скатертиною й викладали їжу. В обід на толоку приходили батьки з подарунками. Всі сідали за колективний обід, смакуючи ласощами і частуючи одне одного. Так тривало до самого вечора. 

Пастухи розповідали цікаві історії, співали пісень і бавилися в різні ігри. Корів у цей час доглядали батьки. Надвечір підлітки плели віночки з живих квітів і прилаштовували тваринам на роги. Перед тим, як вертатися додому, починали трубити в дуди, виготовлені з коров'ячих рогів. Ними оповіщали селян, коли виганяли череду в поле. Юних пастухів зустрічали всім селом. Цей звичай зберігся й дотепер у багатьох селах Прикарпаття та Карпат.

Петро і Павло – сподвижники християнської віри, вірні послідовники Ісуса Христа, що започаткували Церкву Господню. Петро – камінь Хрестової віри, Павло – проповідник народів. Мученики за захист християнської віри та просвітителі невірних. Нехай їх безсмертні слова та вчинки будуть прикладом відданості та служіння усім сучасникам.