На підготовку до святкування 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка виділять близько 100 млн грн. Запитали жителів населених пунктів, де планують масштабні заходи, на що краще витратити ці гроші.
Валентина Гоч, 65 років, с. Шевченкове, Звенигородського району:
— Працюю в коледжі. Фасад будівлі дуже старий, непогано було б відремонтувати. Ще освітлення в нас у селі майже немає. Тільки шматочок вулиці центральної освітлений. Нема централізованого водогону, кожен удома має криницю, насосну станцію. В кого нема грошей — тягни руками воду. Каналізація — вигрібна яма, потрібно періодично наймати машину, щоб відкачувати. В центрі села є старий парк, дерева давні, як гроза прийде, часто ламаються. Якби купили нових саджанців штук 200, щоб парк оновити.
Тетяна Іванченко, 22 роки, м. Канів:
— Треба організувати якусь міську охоронну службу, щоб стежила за порядком у місті. Бо коли роблять щось нове, його швидко ламають. На центральній площі поставили таксофонні будки, їх одразу поламали, залишилася, може, одна кабінка. Ліхтарі б'ють, дерева та альтанки ламають.  І нікого за це не карають.
Василь Зарубайко, 60 років, с. Моринці, Звенигородського району:
— Просив би, щоб навкруг нашої лікарні поставили новий забор. Той, що є, стоїть 50 років, його давно треба замінити. А ще апаратуру, лікарня хоч дільнична, та людей звертається багато. Село туристичне, а дорога розбита.  Треба нову, бо туристи їхати перестануть. У садік нові іграшки не завадили б, щоб діти сільські не відчували себе обіженими. Але навряд чи гроші виділять, бо зараз звертають увагу більше на музеї.
Оксана Козачок, 38 років, м. Умань:
— Замість того, щоб ці гроші витрачати на гуляння чи показові заходи, як це роблять завжди, краще їх на щось корисне потратити. Недавно на вулиці Жовтневій прорвало трубу і затопило три поверхи. Тепер мають люди проблеми з ремонтом квартир. Така ситуація може повторитися у будь-якому будинку, бо труби кругом старі. Нехай би в усіх домах їх поміняли. Молодьожі в нас нема куди піти — хоч би в кінотеатрі ремонт зробили.
Святослав Борійчик, 44 роки, м. Умань:
— Живу в районі Нової Умані поблизу Софіївки. Коли починається туристичний сезон, парковки біля парку не хватає і автобуси з машинами ставлять просто на дорозі. Через це постійно трапляються аварії. Пішки пройти не можна, бо тротуар весь у машинах, а дорогою не пройдеш, бо їде транспорт — задавлять.