Інформацію про церкву здобув під час своєї мандрівки Іван Білопольський:
"Церква розташована чи не в самому центрі міста Умань, неподалік від берегу річки Уманки. Наскільки нам відомо, вона єдина збереглася з кількох дерев'яних церков, що існували в місті.
Адреса церкви - вул. Артема, 13, стоїть вона чи не посеред самої вулиці Артема, а від неї відкривається краєвид на уманський Собор. Церква діюча, УПЦ МП.

Точна дата заснування церкви невідома, зокрема через те, що її багато разів перебудовували через загальний поганий стан споруди та як результат частих бойових дій, що прокочувались Уманню. Церкву згадував під 1656 роком мандрівник Павло Алепський в "Путешествии антиохийского патриарха…", а останній раз її перебудовували "за ветхістю" у 1882 р. Церкву було закрито у 1920-х роках. Після війни було надано дозвіл на відкриття церкви, проте він діяв до кінця 1950-х, після чого храм знову було закрито. Остаточно діяльність церкви було поновлено у 1998 р., коли її повернули до її класичного вигляду за світлинами 1904 року. В священника, що проводить богослужіння в ній можна побачити досить серйозну збірку фотографій церкви різних років, в тому числі і тих часів, коли церква використовувалась як клуб, і її було обкладено цеглою. До речі, є і фотографії самого процесу розбирання цеглин, під якими проявлявся дерев'яний корпус церкви.
Церковне подвір'я невеличке і дуже охайне, обнесено акуратним парканом. Церква хрещата, пофарбована, всередині - потиньковані стіни та стовпи, встановлені за часів функціонування церкви як "клубу". , Баня, складена із грубо оброблених дошок збереглися із ХІХ ст."