Сотні віршів вийшло з-під пера талановитого уманського лікаря-кардіолога Анатолія Кравця. 20 із них покладені на музику. А вірш «Прийди до мене», що став музичною композицією навіть виборов на Всеукраїнському фестивалі конкурсі «Ліра Гіппократа» перше місце.

Про творчість, роботу та юнацьку морську мрію кореспонденти «Умань.Інфо» напередодні Всесвітнього дня поезії  поспілкувалися із лікарем Анатолієм Кравцем.
- Поезією я захоплювався ще в школі – говорить Анатолій Кравець. – А от серйозно почав займатися написанням віршів з 2007 року, коли познайомився з Анатолієм Матвійчуком. Саме спілкування з цією людиною, нагадало про юнацьке захоплення, і надихнуло знову взятися до пера. І тоді свій перший вірш під назвою «Маестро», я присвятив саме пану Анатолію.
У своєму творчому надбанні лікар-кардіолог вже має поетичну збірку «Камертон», видану у 2007 році.
- Вона вийшла накладом у100 примірників. Складається збірка із двох частин: ліричної, яка має назву «Камертон душі», та соціально-політичної «Камертон Майдану», де відображені настрої нашого суспільства у період 2004 - 05 років, коли нація пережила сильне емоційне піднесення на фоні політичних подій, –  додає поет.
Близько 20 віршів написаних Анатолієм Борисовичем покладені на музику.
- Одна із них у 2009 році на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі мистецтв студентів-медиків та працівників лікувальних установ України «Ліра Гіппократа», у виконанні колеги і товариша Анатолія Швеця виборола перше місце. Співпраця із Анатолієм, якого, на жаль, три роки як нема, була успішною. Після його смерті мені не вистачає його підтримки.
І друзі, і рідні давно звикли до того, за навіть щоденними справами Анатолій Борисович, постійно знаходиться у творчому пошуку рим та мелодій.
- Вдома мене вже сварять за те, що я постійно собі щось «мугикаю». Та все ж коли творчий пошук втілюється у конкретні рядки, родина пробачає мені тимчасові незручності . Адже не рідко саме своїм рідним жінкам: дружині, донечці й онучці я присвячую вірші, – зізнається  пан Анатолій.
Митець каже, що натхнення черпає звідусіль
- Іноді вистачає випадково почутої фрази, щоб думки почали обертатися навколо неї і як на ниточку нанизуються слова. Час доби для творчості принципового значення не має, хоча ніч – найзручніша, тоді ніщо не відволікає,  - зазначає.
Кравець каже: у повсякденному житті творчість тільки допомагає.
- Працюючи лікарем постійно перебуваєш у певному напруженні. Бо коли мова йде про життя та здоров’я пацієнта - помилка не припустима. Тому під кінець дня дається в знаки емоційне та фізичне навантаження, а поезія відволікає та розраджує. Окрім того, часто вірші-присвяти колегам та друзям у свята власноруч написані рядки стають хорошим подарунком.
У розмові лікар зізнається: мріяв про професію військового чи моряка.
- У медицину я прийшов за примхою долі. У юності мріяв про професію моряка чи військового. Але екзамени до військового училища не склав, а повернувшись до Умані вступив до медичного училища і … полюбив обраний фах. Тому радий, що так розпорядилась доля.
Найулюбленіший час – проведений з родиною. Улюбленицею лікаря-поета є 4-річна онучка, яку він одному з віршів називає «Вона ж надія й любов остання»
- У мене не багато вільного часу, але його я намагаюся присвячувати своїй родині. Особливо люблю проводити цей час з онучкою. Адже діти – це щастя. Узагалі я багатий дідусь  - маю ще й старшого онука, але він вже дорослий і має багато справ.

                                                                                                текст і фото Влада Радова