Історія Міста

Найперша сторінка історії міста губиться в глибині віків світової цивілізації і поки що не прочитана...

Як свідчать результати археологічних досліджень, на території сучасного міста та його околиць виявлено залишки поселень пізнього палеоліту, трипільської культури, доби пізньої бронзи, черняхівської культури та доби Київської Русі... Поблизу Умані є кургани скіфського часу.. У XII ст. всю Уманщину заполонили монголо-татарські орди, а в ХІV ст.. вона, як і більшість українських земель, перейшла під зверхність Литовсько-Руської держави. Наприкінці XVI ст. Уманщина зазнала польської колонізації.

 

17 століття

1609 року спільна комісія сейму Речі Посполитої описала так звану „пустиню” Умань, і ці землі згодом були названі Уманщиною та подаровані польським урядом у володіння польському магнату Валенті Олександру Калиновському. 13 травня 1609 року сейм ухвалив його господарем усієї  «Гуманської пустки», територія якої на той час становила  близько тисячі квадратних кілометрів.  Вже в 1616 році в офіційних документах Умань згадується як містечко. Це містечко знаходилось на кордоні Польщі з Диким Полем, й тому відразу починаються роботи по спорудженню оборонних укріплень. У 1629 р. Умань -  вже досить великий населений пункт. У цей час тут мешкає  9600 чоловік. Містечко належить до Брацлавського воєводства.

...В Україні йшла національно-визвольна революція, яка розпочалася з повстання під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, охопила і Уманщину. Влітку 1648 року в Умані спалахує повстання проти поляків та євреїв. Тоді ж місто стало центром Уманського полку. Першим уманським полковником став Іван Ганжа.

З 1670 до 1674 Умань стає резиденцією правобережного гетьмана Михайла Ханенка, а значить тимчасовою столицею Правобережної України, у свою чергу, це зовсім не влаштовувало орієнтованого в інший бік Петра Дорошенка.

В 1674 році Умань була повністю зруйнована Дорошенком при підтримці турків і татар. Після 15-ти денної облоги місто було взято везиром Кара Мустафою. Не дотримавшись умов, турки вирізали велику кількість населення.

1712 року  за наказом Петра І уманчан примусово переселили і на лівий берег Дніпра. Умань занепала.

 

18 століття

1726 року Умань разом зі своїми  з околицями переходить у володіння поляка Франциска Потоцького. У цей же період  пожвавлюється гайдамацький рух. Аби укріпити місто, новий власник починає кампанію  із заохочення  переселення до своїх володінь ремісників та селян. Але вже 1749 гайдамаки спалюють  більшу частину міста.

В 1760 році місту надається Магдебурзьке право. В 1764 році Франциск Потоцький засновує в Умані католицький базиліанський монастир, при якому починає діяти  духовна школа на 400 учнів. Місто стає  важливим  культурним та торговим центром Черкащини.

В 1768 році в місті вибухнуло повстання проти польської шляхти. Ватажками «Коліївщини» стають Максим Залізняк та Іван Гонта. Після придушення цього повстання Умань знову занепадає.  „Коліївщина” дуже «підриває»  сили міста і Умань знову занепадає.

Після смерті батька 1795 року до Умані перебереться Станіслав Потоцький. Саме він і береться за повну розбудову та відродження міста. Він впроваджує "касу допомоги" для своїх селян, оплачує кожний день на панщині. Два рази на місяць на великі ярмарки до Умані з’їжджаються купці.

У 1796 році розпочинається будівництво знаменитого дендропарку "Софіївка", який граф назвав на честь дружини-гречанки Софії Вітт-Потоцької.

У 18 столітті  місто  було значно забудоване.

 

19 століття

Після смерті 1805 року Станіслава Потоцького  Умань переходить у володіння його сина Олександра. В цей же час місто стає центром хасидизму. Саме  в Умані доживав віку Раби Нахман, праонук фундатора хасидизму рабина Баал Шем Това. Помер він у 1810 році від туберкульозу.  Нині там, де колись знаходився будинок Нахмана, стоїть синагога

1834 році російський уряд  проводить конфіскацію. Потоцькі втрачають Умань. 1838 року місто переходить у володіння відомства військових поселень Київської та Подільської губерній. Починається активне будівництво центральних вулиць міста: будуються торгові ряди, стелиться бруківка також місто оснащують гасовими ліхтарями.

В 1859 році в Умань переносять з Одеси Головне училище садівництва.

З 1860 до 1910 року  кількість мешканців міста зростає в 5 разів і в Умані вже нараховується 50 тисяч уманчан . Умань стає важливим торгівельним і ремісничим центром. В кінці ХІХ століття Умань стає типовим єврейським містечком. В Умані існують 3 синагоги та  13 єврейських молитовних будинків. Є приватні єврейські училища. Тоді в місті було 4 церкви та католицький костьол. Родзинкою культурної  Умані стає і власний театр. Вже наприкінці XIX – на початку XX століття в центрі міста відчиняють двері готелі “Брістоль”, “Лондон”, “Європа”, “Новоєвропейський”, “Гранд-отель”. У цей час Умань називають Києвом у мініатюрі.

 

20 століття

На початку ХХ ст. Умань входить до переліку великих осередків по збуту сільськогосподарської продукції.  Перед першою Світовою місто є одним з найпотужніших  культурних провінційних центрів. У цей час тут знаходиться  22 учбових заклади, серед яких 3 гімназії, 5 середніх училищ..  Чорною сторінкою в історії міста стає Голодомор. Уже в травні 1932 року  у місті щоденно знаходили по 6-8 трупів. Люди вмирали від голоду.

З січня 1933 300 грамів хліба отримували тільки робочі, наукові робітники, вчителі, студенти, працівники пошти. За лютий 1933 року померло від голоду 230 чол. Крім того, в лікарнях померло 103 людини, які були підібрані міліцією на вулицях у виснаженому стані.

20 березня 1933 року у доповідній записці Уманський райком називає такі цифри: голодом охоплено 29 сіл та місто Умань. По селах нараховується 6411 чол. та по місту 775 чоловік опухлих від голоду  За 13 днів березня 1933 року померло  282 людини.

Спогади постраждалої від голодомору: "..Весною 1933 року в одну ніч померли три брати - чотирьох, шести та восьми років. На кладовищі викопали одну яму і їх разом поховали... Ніхто не мав сили плакати за померлими, думали тільки - аби щось поїсти... Багато людей так і не знають, де поховані їх рідні, які померли в роки голодомору...".

Важким випробуванням для жителів міста стала і Велика Вітчизняна війна.  Німецько-фашистські війська увійшли в Умань 1 серпня 1941 року.

Під Уманню в оточення попали 6-а та 12-та радянські армії. У серпні 1941 року  радянських полонених вояків 6 та 12 армій із урочища Зелена Брама перевели до Умані у концтабір, що отримав назву «Уманська яма». Німці ж у своїх архівних документах називали його «шталаг №349»  Це був один із перший нацистських концентраційних таборів на території України. За даними німецького командування 14 серпня 1941 року в Уманському таборі знаходилось 50000 радянських військовополонених.
На околиці міста, в Сухому Яру, фашисти розстріляли більше 13000 євреїв. Ще кілька тисяч молодих хлопців та дівчат вивезли на примусові роботи до Німеччини.

За  роки війни був дуже пошкоджений парк «Софіївка». На його території німці облаштували цвинтар для загиблих воїнів вермахту.

Внаслідок Умансько-Ботошанської операції радянські війська визволили Умань 10 березня 1944 року.
Після війни Умань стає райцентром й славиться зараз перш за все своїм унікальним парком.

 

Довідка:

Умань як місто вперше згадується у XVII столітті. Хоча насправді сама місцевість була заселена на багато раніше.  Про це свідчать пам’ятки трипільської, скіфської, білогрудівської, чорноліської та наступних археологічних культур аж до ХІІІ століття знаходили не тільки на території Уманщини, а й в самому місті.

Нині існує декілька версій  походження назви «Умань»

Одні краєзнавці виводять цю назву від куманів (половців): Куманія – Кумань – Гумань – Умань, а інші  стверджують, що назву місту дала р. Уманка (з тюрк. : Умар – велика річка, Кума – пісочна ріка). Також в місті переповідають легенду про корчму «У Мані». Нібито ця сама корчма стояла на перехресті шляхів. Також існує версія, що назва міста пов’язана з трипільською культурою:  «Ума» є одним із імен богині Махадеви або Парасваті. Точна дата заснування міста невідома.