Пошук непохованих радянських воїнів та дослідження місць боїв здійснювали організації: «Народна пам’ять Уманщини» (Умань), «Пошук-Захід» (Ужгород), «Пошук-Дніпро» (Дніпропетровськ), Київський міський історико-патріотичний клуб «Пошук», Воєнно-патріотичний клуб «Пошук» (Кривий Ріг), Асоціація молодіжних пошукових об’єднань України «Обеліск», Міжнародна асоціація дослідників фортифікації «Цитадель». Ініціатором проведення пошукової експедиції стала громадська організація «Народна пам'ять Уманщини».
Влітку 1941 року в районі урочища Зелена Брама 6-та та 12-та армії Південно-Західного фронту були взяті нацистськими військами в оточення. Тисячі радянських воїнів змагалися в пекельних боях біля сіл Підвисоке та Копенкувате Новоархангельського району. Червоним від солдатської крові став лісовий масив. Попри все бійці не здавалися. Ні душею, ні тілом. Пошуковці заперечили свідчення деяких дослідників про масову здачу наших бійців в полон біля села Копенкувате.
«Результати цієї Вахти пам’яті підтвердили, що на Зеленій Брамі не було масової здачі в полон, як стверджують деякі дослідники. Ми знайшли докази того, що тут точилися запеклі бої. Зокрема біля села Копенкувате німцям була дана рішуча відсіч. Це  ще раз підтверджує нам земля», - повідомив Володимир Дорофєєв, голова правління Асоціації молодіжних пошукових об’єднань України «Обеліск».
Пошуковими групами була знайдена мінометна позиція, з якої червоноармійці обстрілювали німців на околицях села Копенкувате. А в напрямку вогню мінометної батареї – корпус німецького бронетранспортера, пробитий радянським снарядом. Таким чином знахідки пошуковців доповнюють відомості про бої в урочищі.
Вахта пам’яті «Зелена Брама 2012» була організована в ці дні не випадково. Адже такого ж спекотного літа 1941 року солдати та офіцери Червоної армії виборювали кров’ю кожен сантиметр рідної землі.  «Літо 41-го було дуже сухим. Приблизно з 20 липня до 14 серпня наші солдати протистояли тут німецьким військам. Лісовий масив горів через спеку, вони сиділи в диму, без їжі і води, відрізані від підмоги. Важко навіть уявити, що пережили тут бійці, рештки яких ми сьогодні знаходимо», - розповів Владислав Риндюк, керівник експедиції, голова громадської організації «Народна пам’ять Уманщини».
5 серпня 1941 командир 16-го механізованого корпусу комдив О. Д. Соколов звертається до своїх частин з останнім наказом: «Ми пережили великі втрати. Багато бійців і командирів загинули смертю хоробрих. На кожен удар ворога ми відповідаємо контрударом і завдали йому величезної шкоди, але й самі зійшли кров’ю… Я наказую  зібрати всі сили і пробитися з оточення. Ми повинні пробити вікно для виходу з оточення іншим частинам 6 та 12-ї армій».
На виконання наказу були кинуті всі сили. «Снарядів не було в нас, стріляти по танках було нічим. Вихід залишався один - кинутися слідом за кавалеристами вперед на прорив », - пише в спогадах Семен Гержов, командир взводу топографічної розвідки 58-ої стрілецької дивізії.
У результаті пошуково-дослідницької роботи Вахти пам’яті було знайдено чотирьох бійців радянської армії, а також фрагменти людських тіл, очевидно, розірвані вибухом. До урочистого поховання рештки загиблих героїв пошуковці передали на тимчасове зберігання до православної церкви села Копенкувате.
Серед результатів роботи пошукових груп також численні артефакти. 150 експонатів передано до Новоархангельського краєзнавчого музею на тимчасове зберігання. Земля звільнилася від 104 боєприпасів. Їх передано в МНС для подальшого знищення.
Вдячність усім учасникам «Зеленої Брами 2012» висловив Ярослав Жилкін, голова правління ВГО «Союз «Народна пам’ять»: «Кожна експедиція наближає нас до істинного знання про події Великої Вітчизняної війни. Звісно, це стає можливим завдяки роботі пошукових груп, а також допомозі всіх небайдужих». Я. Жилкін також висловив подяку Миколі Смілянцю, голові фермерського господарства села Копенкувате, за підтримку пошуковців на Кіровоградській землі.
Як житель села Микола Смілянець стурбований відсутністю меморіалу, достойного загиблих героїв: «Перемога кувалася кров’ю загиблих тут бійців. І яку вдячність вони мають? Три камені! Один біля Урожайного, другий біля Підвисокого, третій десь у лісі.  Герої достойні меморіального комплексу… і вічної пам’яті!».

влас. інф. ВГО «Союз» Народна пам’ять»