| 30 серпня 2012
Джерело натхнення поетів та дослідників – Стара Умань
На Черкащині дуже багато місць, куди неодмінно хочеться поїхати. Кожен із таких куточків нашого краю має свою неповторну родзинку. Ось і славне місто Умань притягує до себе мандрівників не лише красою неповторної "Софіївки", а і, притаманною лише йому чарівністю.
Подорож у минуле
На території Уманщини здавна селилися люди. Як і на території сусідньої Тальнівщини, тут виявлено залишки поселень Трипільської культури. Потім були Білогрудівська, Черняхівська культури, Скіфські часи.Сильними і войовничими славилися скіфи, бо переможні походи робили аж у далекі Сирію та Єгипет. У боях вони навіть здобули перемоги над військом знаменитого царя Дарія. Розвиненою була і їхня матеріальна культура. Особливо вражають сучасників вироби з металів, а також прикраси, виконані у так званому "звіриному " стилі. Тривалий період в історії Уманщини – Сарматський. Відомо, що цей народ уже на початку нашої ери мав власну нумерологію та писемність. А у часи Київської Русі у цьому краї жили уличі, яких так хотів і не зміг підкорити князь Ігор.
Назва сучасної Умані має кілька версій. Але найвірогідніш і дві: її походження від річки Уми та від китайського "У" – укріплене місце і "Мань" – сліпе, загоріле, широке. Тому є припущення, що до монголів тут існувало укріплення.
У ХІІІ ст. на 100 років всю Уманщину заполонили монгольські орди. Але мова, звичаї та віра тут залишилися українськими. У ХІУ ст. Уманщина увійшла до складу Литовсько-Руської держави. Потім, за часів панування польської шляхти, яка не хотіла визнавати місцеве населення, у документах 1609 року згадується Уманська пустеля, яка, фактично, була заселена козаками. Про Умань як місто уперше згадується в документах 1616 року.
У козацькому місті – козацький дух
У 1670-1674 роках Умань була резиденцією правобережного гетьмана Михайла Ханенка, тобто тимчасовою столицею Правобережної України.
У ХУІ ст. місто вже досить добре укріпилося, мало фортецю. До того ж тут стояв власний козацький полк. І вже у 1760 році Умань отримала Магдебурзьке право – королівський привілей самоврядування.
Оскільки Умань із навколишніми селами досить тривалий час належала Польщі, тут активно впроваджувався католицизм. Так, у 1765 році було засновано Уманський уніатський монастир, 1766 – базиліанську школу. До речі, у таких закладах, окрім канонів католицизму, досить ґрунтовно вивчали і науки, зокрема математику.
У 1768 році Уманщину охопило гайдамацьке повстання, що отримало назву Коліївщина. На чолі полковників Гонти і Обуха українські козаки, що служили в Уманському полку, перейшли на бік повсталих. Охоплені помстою за всі знущання під час польського панування, вони вирізали у місті 18 тисяч поляків і євреїв, не жаліючи навіть дітей. Ватажків цього повстання було зраджено донськими козаками полковника Гур’єва, які діяли за наказом Катерини ІІ. Івана Гонту у тортурах стратили, а голову його повісили на брамі воріт міста Могильова-Подільського.
Люди і долі
У роки Вітчизняної війни 1812 року в Умані служив Денис Давидов, відвідував його Іван Котляревський. З цим містом доля пов’язала і уславленого генерала, героя війни 1812 року, князя Сергія Волконського. Це його дружина – Машенька Раєвська, дочка генерала, правнучка Михайла Ломоносова, однією із перших пішла за чоловіком до Сибіру. І хоча її проти власної волі видали заміж за старшого на 17 років Волконського, Марія до кінця розділила не лише його долю, а й допомагала усім засланцям. Разом із чоловіком їй було скасовано титул, власність, громадянські права. А діти, народжені в Сибіру, мали стати кріпаками. Цій жінці Олександр Пушкін присвячував поетичні рядки, а Микола Некрасов про неї та її чоловіка написав поеми "Русские женщины" та "Дедушка".
Не оминули увагою Умань і правителі царської Росії. Тут бував Олександр І.
У ХІХ ст. місто набуває розвитку як науковий та промисловий центр України. 1859 року із Одеси сюди переводять Головне училище садівництва. На початку позаминулого століття в Умані були 2 банки, гімназія, двокласне училище, театр-цирк, у якому виступали трупи Марка Кропивницького та Панаса Саксаганського. Бували у місті Максим Горький та Леся Українка. А за два роки революції тутешня влада змінювалась 10 разів. Хоча ідеї соціалізму і відродження нації панували завжди.
У цьому місті жила і працювала легендарна жінка, доктор філософії, інструктор Центральної Ради, дипломат Надія Суровцова. Це вона, повіривши уряду УРСР, зазнала політичного гоніння, отримала 5 років "одиночки", 30 років Колими. Але, не зломлена, повернулась до рідного міста, де написала "Спогади".
Роки Великої Вітчизняної уманчани пам’ятають до сьогодні. Саме тут у кар’єрі цегельного заводу було влаштовано концтабір для радянських військовополонених, відомий як "Уманська яма". Інший табір розмістився поруч нинішнього автовокзалу. У серпні 1941 року за 18 кілометрів від Умані Гітлер та Муссоліні приймали парад італійських військ. А у 1944 році серед визволителів міста був відомий письменник, тодішній кореспондент "Правди" Борис Полєвой.
Місто-красень
Бурхлива і різноманітна історія міста призвела до того, що у ньому переплелися відголоски різних культур. Їхні носії залишили по собі не лише притаманну тільки уманчанам говірку, а й уклад та архітектуру, переплетені мереживами різних часів і народів. Умань є найбагатшою на Черкащині щодо пам’яток історико-архітектурної спадщини. Найстаріша споруда міста – монастир ордену Василя Великого (монастир Василіанів), побудований у ІІ пол. ХVІІІст. Прикрашає його і діючий нині Свято-Миколаївський собор (1812р.). Місто зберегло і ратушу – символ місцевого самоврядування, що є більш притаманним містам Західної України та Європи. У центрі міста розташовані такі пам’ятки, як міська управа (нині – Педуніверситет) та готель "Європа". А картинна галерея Уманського краєзнавчого музею розмістилася у приміщенні костьолу Успіня Богородиці, пам’ятці І пол. ХІХ ст. Дивовижно, але у місті збереглося аж три будівлі, споруджені за проектом видатного архітектора В.Городецького: готель "Лондон", Вище міське народне училище та чоловіча гімназія.
Крім того, щороку на Рош ха-Шана (єврейський Новий рік) до Умані з’їжджаються тисячі паломників з усього світу на могилу духовного лідера брацлавських хасидів Цадика Нахмана, який мешкав тут останні роки свого життя. На цьому місці створено історико-культурний центр. Цікаво, що австрійський історик Хафбауер писав, що кожен єврей за своє життя повинен відвідати Єрусалим, Меджибіж і Умань.
Не можна оминути у місті і всесвітньовідому Софіївку. Але то вже інша історія.
Враховуючи історичну та архітектурну цінність пам’яток міста, з метою їх збереження та раціонального використання в Умані було створено єдиний в області державний історико-архітектурний заповідник "Стара Умань".
Про це місто можна розповідати ще дуже багато цікавого, що видається інколи і неймовірним. Але лише завітавши до Умані, без поспіху пройшовшись його вузькими вуличками, помилувавшись ландшафтами, можна відчути подих таких далеких і таких близьких для нас подій.
Тетяна Федорова
Молодь Черкащини,
№ 43,44 22,29.10.2008
Коментарі
Для того щоб написати коментар потрібно авторизуватися. Немаєте аккаунта? Зареєструйтесь зараз