Саме в цей день 190 років тому Жозеф Ньєпс зробив першу у світі світлину.
     Нині фотографію уважають демократичним видом мистецтва, адже завдяки фотографуванню можна стати художником, не маючи хисту до малювання. А тому це мистецтво доступне кожному. До того ж з року в рік  кількість поціновувачів фотомистецтва зростає.

  «Фотографи малюють світлом» Євген Рукавіцин

 - Вибачте, запрацювався, - так журналіста «Умань.Інфо» перепросив за спізнення уманський фотограф Євген Рукавіцин. І як виявилось, окрім таланту до фото він вміє гарно підтримати розмову і розповісти про свою далеко не з простих професію:
- То як так сталось, що ти став фотографом?
- Це сталось випадково. Було мені років 17, коли на день народженні сестри втрапила до рук звичайна «мильничка», зробив кілька кадрів. Згодом почав фотографувати все довкола. Якщо говорити про жанр "Пейзаж", то першою під руку втрапила «Софіївка». Друзям подобались мої знiмки, тай навіть сам інколи не стримувався від «Вау!». Окрім того, мене завжди цікавила комп’ютерна техніка, різні програми, тому із PhotoShop’ом ми давно на «ти»!
- PhotoShop?
- Так, розумієш, багато хто використовує цю програму не за призначенням, бо затирати своє обличчя до пластмасового вигляду – то не є професіоналізм. Але я в жодному разі не хочу нікого образити – можливо комусь і справді подобається такий ляльковий колір обличчя, особисто я за  природність кольору та фактури. Так можна «прибрати» якісь певні недоліки, але при цьому шкіра залишається живою.
- Фото – це для тебе хобі чи заробіток?
- Зараз професія фотографа є моєю основною. Хоча я не сподівався, що так станеться. Вся справа в тому, що колись давно, я просто фотографував різні речі, місця, природу і виставляв всі ці роботи у альбомах своєї соціальної сторінки. І якось отримав повідомлення від дівчини, яка запропонувала мені пофотографувати її за гроші. Тодi це було 50 гривнів за фотосесію. Як зараз пам’ятаю, що ми фоткали її години дві  в «Софіївці».
- Яку зі своїх фото вважаєш найкращою, можливо найулюбленішою?  
- Насправді важко видокремити якусь одну. Бо, знову ж таки, справа у жанрові, настрої, задумці. Найулюбленiшi тi, над якими довго працював, щоб вийшло хоч приблизно те, що хотів.
- Буває таке, що набридає фотографувати?
- Всім нам колись і щось набридає (посміхається). Найбільше набридає працювати на весіллях і днях народженнях. Бо на цих дійствах я обмежений в часі, немає як розгорнутися ідеям і уяві. На весіллях мало хто хоче фотографуватися надто довго, всі вимагають якісно і швидко. Але коли приношу вже готові фото, то залишаються задоволені. Люблю фотографувати інтер’єр, нерухомість, робити рекламні проекти. Пам’ятаю, був випадок, коли запланував фотографувати натюрморти, пішов у «Фуршет» і на гривень 50 накупив різних фруктів – експериментував з ними ледь не весь вечір. Деякі фото з тієї фотосесії іноді навіть бачу, як шпалери на робочих столах у своїх знайомих.
- Виходить, що вся справа у твоєму професіоналізмі?
- Ні, скоріше у тому, що в Умані не надто високі вимоги до фотографій. Особисто себе не вважаю професіоналом, не доріс ще, та й освіти в мене спеціальної немає. Всього вчився сам. 
- А яка різниця між фотохудожником і фотографом?
 - Чесно кажучи, взагалі не знаю звідки взялось поняття «фотохудожник», в жодному словнику такого не зустрічав. Лише якось доводилось чути, що це ніби  ті люди, які створюють художнє фото. Як на мене, то фотограф це вже звучить круто. Але знову ж таки, професіонал це чи ні – показують фотографії.
- Що чи кого фотографувати найважче?
- Дітей. Іноді їхній активності можна позаздрити. Деякі батьки готують дитину до фотосесії, тобто я приходжу, а вони мені кажуть де і як сфотографувати. А є такі, що приводять маля все в сльозах, знервоване і без настрою. В таких випадках доводиться переносити фотосесії.
- Розкажи якийсь казус, смішну ситуацію, яка трапилась під час зйомок?
- Пам’ятаю на одному з весіль було  таке, що нареченому вже не терпілось  сісти за святковий стіл, а наречена хотіла ще фотографуватись. Вона йому каже: « Встигнеш ти ще зі своїм обідом. Весілля – це ж один раз в житті!» на що він їй відповів: «Ну, це ще в кого як».
- Дай кілька порад тим, то хоче стати фотографом.
- Найперше треба прочитати інструкцію до фотоапарата (сміється). Також визначити що ти хочеш  і навчитись робити висновки. Плюс мати бажання і тоді все буде: і авторський почерк, і людське визнання, і  успіх у всьому!

Досьє:П.І. Євген Рукавіцин
Вік: 24
Місце проживання: Умань
Кількість сфотографованих весіль: близько 50-ти
Наймолодший клієнт: Саша (7 місяців)
Кумири:
Андрей Разумовский (м. Тула, Росія)
Andrew Lucas (м. Нікополь, Україна)
Эдуард Стельмах (м. Київ, Україна)
Joel Lawrence (NY, USA)
Joel Grimes (LA, USA)

Роботи фотографа Євгена Рукавіцина 

ФОТОАФОРИЗМИ
• Думати треба до й після зйомки, і ніколи під час. Анри Картьє-Брессон
• Якби я знав, як зробити гарну фотографію, я б робив це увесь час. Robert Doisneau
• Your first 10,000 photographs are your worst. Henri Cartier-Bresson (Ваші перші 10 000 знімків - невдалі.)
• Ви зневажаєте анатомією, малюнком, перспективою, усією математикою живопису й колористикою, так дозвольте вам нагадати, що це скоріше ознаки ліні, а не геніальності. Сальвадор Дали
• Джерело нашої творчості в слабкості; людина творить, щоб компенсувати те, чого їй не вистачає. Эрик Хоффер

Підготувала Дар'я Дяченко