20:07:49 | 13 жовтня 2014
 АТО В ПОЛІ

Зона відповідальності - уся країна. Після втечі Януковича і міністра аграрної політики Миколи Присяжнюка, саме уманчани утворили "бойовий кістяк" міністерства аграрної політики, зумівши стримати ріст цін на продукти харчування першої необхідності та забезпечити найголовніше - продовольчу безпеку країни. Результатом спільних зусиль аграріїв від Донбасу до Карпат стало не лише збереження частини Луганської і Донецької областей від сепаратистів, а й відкриття європейського ринку для українських продуктів та вдосталь хліба і молока на столах українців.

Головою команди уманчан, що тримали "аграрну оборону" був Андрій Дикун. Останні півроку він працював заступником міністра аграрної політики України та в одній особі замінив усіх заступників. Сьогодні він іде кандидатом у народні депутати по округу №200. Старт виборів дався важко - ЦВК намагалося усілякими шляхами не зареєструвати його як кандидата. Бо він стає вагомим конкурентом представникам минулої влади... Про боротьбу, перемоги і плани він розповів у першому в історії Умані публічному онлайн інтерв'ю, у якому питання задавали самі уманчани через соцмережі.

- Останні півроку були дуже важкими - долар подорожчав на 60%, значно зросла ціна на паливо, Росія перекрила Україні газ. Єдиною працюючою галуззю залишився аграрний сектор: отримали рекордний врожай, зуміли збільшити експорт, забезпечити українців продуктами. Як це вдалося і що було найважче?

- Коли ми почали працювати, я не очікував, що прийду в кабінет, де немає лампочок, розеток, стільчиків. Головна задача, яка стояла перед нами, це втримати продовольчу безпеку нашої країни.

Щоб не бути голослівним, ви можете сьогодні подивитися, що відбувається у Криму, Луганську, Донецьку. Пусті прилавки, скажені ціни. Ми приступили до роботи в березні, коли треба було сіяти, а аграрії боялися, бо не вистачало коштів, добрив, палива, насіння. Нам вдалося згуртувати молоду команду. Мені приємно, що частина людей, з якими я працюю в міністерстві, є земляками: з Уманщини, Монастирищини, Христинівщини. Випускники Національного університету садівництва, Уманського педагогічного університету, аграрного коледжу стали разом і допомогли. Робота починалася з шостої ранку, закінчувалася опівночі.

І тому сьогодні я запевняю всю Україну, що в країні голоду не буде.

Агарний сектор працює стабільно і ми не лише забезпечуємо продуктами нашу країну, а й експортуємо. Для кожного з нас це значить, що в країну приходять гроші. Гроші, які сьогодні допомагають нам фінансувати армію, гроші, які допомагають відстояти свою незалежність.

Ви бачили, що відбулося в Україні з гривнею. Інфляція – 50%, дорожчало все: паливо, промислові товари. Але якщо подивитися на прилавки продуктових магазинів, то побачите, що ціни виросли незначно. Я не буду розповідати про державні механізми, резерви, постанови, які ми приймали, щоб забезпечити мінімальне зростання цін на продовольчі товари. Але ця робота була зроблена. І ми впевнені, що сьогодні на прилавках є продукти і люди можуть піти їх і купити. Це стосується не лише округу №200, а й всієї країни. З аграрного сектору України жоден іноземний інвестор не вивів свій бізнес.

- Ви говорили про інвестиції. Хіба вони можливі під час війни? Що планується розбудовувати в округу №200.

- Якщо говорити про село, то ми маємо великий парадокс у країні: коли на найбагатших землях у світі живуть найбідніші люди. Я мешкаю в селі Громи і бачив це щодня. І це наша велика біда. Щоб змінити все, треба просто платити цим людям нормальну ціну за землю.

Зі свого боку ми зареєстрували відповідний законопроект і я думаю, що він буде прийнятий Верховною Радою. Треба зробити одну просту річ. Платити податок 100 грн. за гектар і залишати ці гроші в сільській раді. І тоді села зможуть робити собі дороги, будувати собі клуби, ремонтувати церкви. А не стояти з простягнутою рукою до якогось інвестора чи чергового кандидата у народні депутати. Я впевнений, що цей податок у наступному році вже буде введено.

Друге. Попередня влада створила схему по зароблянню грошей на державній землі. І щоб цю землю взяти в користування, потрібно було їхати в Київ, домовлятися, платити хабарі. Нам цю схему вдалося зруйнувати. Зараз готуємо новий законопроект, щоб дозволити сільським радам безпосередньо розпоряджатися землями, які є на території їхнього села. Тоді саме село вирішуватиме, кому давати землю і хто за неї буде розраховуватися.

Закони, про які я говорю, не є унікальними для нашого округу. Вони будуть працювати для країни. Багате село, багаті люди, багата країна.

Якщо говорити про місто і село. Ви знаєте, мені як людині і громадянину цієї країни, не треба, щоб до мене в хату хтось приїжджав і ліхтарики вкручував. Мені не треба, щоб у моєму дворі хтось прибирав. Людина повинна мати власну гідність, можливість це робити сама. Для цього людина має добре заробляти. А бюджет міста і району отримувати досить надходжень. Тому моя принципова позиція, яка була і в 2012 році: це створення нових, високооплачуваних робочих місць. Не буде роботи, не буде нічого. І не треба перед виборами робити подачки, а треба говорити, хто і скільки створив робочих місць.

Щоб це зробити, нам вдалося залучити інвесторів. Уже почалося відновлення уманського молокозаводу. Я не скажу, що за ці два роки мені вдалося багато чого досягти. Головна причина, що мені не давала можливості це зробити Партія Регіонів на чолі з губернатором Тулубом, які виживали мене з рідного міста. Але ми вистояли. І нині маємо владу, яка йде назустріч. Мені вдалося переконати власників сербської компанії, які володіють багатьма аграрними підприємствами у Монастирищенському районі, не згортати бізнес. А розвивати його. Тепер вони планують будувати деякі переробні об’єкти на Монастирищині.

Якщо говорити далі, то вдалося залучити інвесторів в аграрний сектор Христинівського району, а саме село Ягубець. Також вдалося відновити справедливість в Умані (коли був незаконно знятий керівник Уманського елеватора, а підприємство було доведено до банкрутства). Сьогодні підприємство вже працює, і впевнений, що воно буде працювати і надалі. Важка ситуація була з хлібокомбінатами, були проблеми з борошном. Аграрний фонд зумів відновити роботу та забезпечити хлібокомбінати борошном.

Сьогодні йде відновлення Уманського молокозаводу. За рік-два всі знову зможуть купувати своє, рідне, якісне уманське молоко.

У нашому регіоні багато навчальних закладів. І наступний проект, який заплановано запустити весною, - це бізнес-школа. Щоб дати можливість молодим підприємцям отримувати певні навички, знання та допомагати їм зі стартовим капіталом.

Досвід, який я отримав у міністерстві АПК, вважаю безцінним.

- Чим, якими результатами, пишаєтеся на посаді заступника міністра?

- Останні 23 роки нам розказують, що ми тупі, німі, ми нічого не вміємо. Не вміємо виробляти продукцію. І кожного року маємо так звані торгові війни з нашими в лапках "братами-росіянами". То "м’ясні" війни, то "молочні". Зараз російський кордон закритий повністю. Але за півроку ми прийняли євроінтергаційний пакет законів, які до цього 23 роки навіть не могли внести у ВР. Чотири дні тому поїхала з України єврокомісія, яка інспектувала наші підприємства на допуск на ринок Європи. І рішення європейської комісії позитивне. І ми довели собі і всьому світу, що вміємо виробляти якісну продукцію. І тепер наші продукти можуть експортуватися в ЄС, це нам відкриває й інші ринки. І ми це зробили.

За ці півроку також вдалося зробити фундаментальну річ, ми переконали ряд інвесторів, і жодна іноземна компанія не пішла працювати з України. Не дивлячись на те, що в країні не АТО, а війна.

Ми йдемо в зиму і переконані в тому, що голоду в цій країні не буде. Аграрний сектор працює, і він виведе нашу країну з кризи.

- ЦВК до останнього тягнуло з Вашою реєстрацією як кандидата. Ви виграли суди і таки отримали статус кандидата. Не складається враження, що хтось дуже впливовий із минулої влади продовжує намагатися завадити вам?

- Сьогодні лише початок шляху по зміні влади в країні. У нас новий Президент, але ще не проведена люстрація. Природньо, що ті, хто довів країну до війни, будуть намагатися узяти реванш. Аби уникнути відповідальності. Тому ваш голос, ваша ініціатива - це і є ваше майбутнє. Або ми йдемо вперед, або котимося назад.

Коли я закінчував зустрічі у 2012 році, говорив, що, якщо ми не проголосуємо, то наступних виборів може не бути... І якщо ми зараз віднесемося до цього пасивно, то зробимо великий гріх.

Я хочу щоб ми пам’ятали, що за те, що в нас над головою мирне небо, ми завдячуємо людям, які загинули в лютому. Тим, які зараз воюють, і які поклали своє життя за те, щоб була Україна. І ми не повинні більше бути рабами і когось боятися, ховатися і сподіватися, що хтось прийде до нас в дім та буде робити нам добре. Ми повинні це робити самі.

- Сьогодні деякі політики роблять піар на війні, фотографуючись у зоні АТО із вояками. Ми неодноразово чули, що, будучи заступником міністра, ви не лише були в зоні АТО, а й рятували людей від голоду у звільнених містах. Чому про це ніде не чути - немає фото?

- Піаритися на війні та голоді це останні речі, які буду робити у своєму життя. У нас була важка ситуація, коли терористів вибили із Слав’янська та Краматорська. Вони відійшли, залишивши після себе гуманітарну катастрофу. У містах не було води, продуктів харчування. Нічого не було. Слав’янськ дуже схожий на Умань, тільки трішки більший. І там було десятки тисяч голодних заляканих людей. Нам потрібно було терміново знайти продовольство і доставити його в Слав’янск, Слав’яногірськ, Червоний Лиман. Дякувати Богу, Україна має багато аграріїв. Вони – патріоти, і за ніч ми формували машини з допомогою. Тоді пішло більше 100 вантажівок з усіх куточків України. Тому, коли я сьогодні читаю новини про путінську гуманітарну допомогу із напівпустими білими вантажівками, то мені шкода тих, хто в них вірить. Українці забезпечили допомогою звільнені міста і у короткий строк повернули їх до життя. Гляньте сьогодні на інші міста Донбасу, яким "допомагає" Росія. Там немає ні їжі, ні тепла, ні води...

- На вашу думку, перевибори до парламенту можуть щось змінити?

- Можуть, якщо люди так вирішать. Нам потрібно докорінно в цій країні змінити владу. Ми ні в якому разі не повинні допустити, щоб у ВР прийшли ті самі люди, які голосували за диктаторські закони. Саме вони призвели до того, що в нас частина країни анексована, саме вони призвели до того, що в нашій країні зараз іде війна, саме вони призвели до тих смертей на Майдані, а також сотень і тисяч патріотів, які загинули на Сході України в ході бойових дій. Ми повинні всі це пам’ятати. Ми майже кожного дня по Україні хоронимо братів, рідних, близьких. Це дуже важко. І я хотів би звернутися до всіх. Не кожен сьогодні може взяти автомат і піти на фронт, не кожен може взяти гроші і виділити їх на АТО, тому що їх в нього просто немає. Але кожен з нас може піти на вибори і зробити свій вибір. Якщо ми сьогодні не зможемо вирішити свою долю, то повірте, за нас її ніхто не вирішить. Якщо до влади прийдуть ті самі депутати, які вже там сиділи, це буде кінець України.

 

Довідка: Андрій Євгенович Дикун

Кандидат у депутати Верховної Ради України

Народився 20 жовтня 1979 року в с. Бурштин Галицького району Івано-Франківської області.

Закінчив Уманську загальноосвітню школу №11 з відзнакою. Навчався в Уманському державному аграрному університеті (зараз Уманський національний університет садівництва) за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств», отримав диплом магістра з відзнакою. Потім навчався у Балтійському університеті бізнесу (м. Кальмар, Швеція). Здобув Диплом МВА.

Працював приватним підприємцем, надаючи консультаційні послуги із залучення інвестицій в Україну. Створив ПП «Дикун». Компанія працюєв напрямку аграрного консалтингу. Заснував Асоціацію виробників молока. На сьогоднішній день членами Асоціації є більше ста підприємств, що розташовані по всій Україні. У 2012 році — кандидат у депутати по одномандатному виборчому окрузі №200 (самовисуванець).

2014 р. Заступник Міністра аграрної політики та продовольства України.

Одружений , виховує доньку.

 

 

1597

 

Коментарі


 

Для того щоб написати коментар потрібно авторизуватися. Немаєте аккаунта? Зареєструйтесь зараз